Інституційною передумовою Європейської валютної системи є дворівнева банківська система. Перший рівень — це створення ЄЦБ, прообразом якого став Європейський валютний інститут, який почав діяти з 1 січня 1994 року у Франкфурті-на-Майні.
Центральні (національні) банки держав-членів ЄС, які увійшли до ЄВС складають другий рівень цієї системи.
Складовою частиною процесу формування Європейського валютного союзу є створення наднаціональної банківської системи. У рамках цієї системи створена Європейська система центральних банків, яка включає Європейський центральний банк (ЄЦБ), що відповідає за вирішення питань монетарної політики в Євросоюзі та національні центральні банки (НЦБ), що виконують рішення з питань монетарної політики ЄЦБ.
Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) не є юридичною особою, її дії скеровуються органами прийняття рішень ЄСЦБ, а саме Радою та правлінням ЄСЦБ. Рада ЄСЦБ є центральним органом прийняття рішень ЄСЦБ. До її складу входять члени правління ЄСЦБ та президенти НЦБ. Як правило, Рада ЄСЦБ приймає свої рішення простою більшістю поданих голосів, причому кожен член має один голос. Голови емісійних банків країн-учасниць, які не візьмуть участі у Валютному союзі, не матимуть місць у Раді ЄСЦБ. Членами правління ЄСЦБ є президент, віце-президент та чотири інших члени, які несуть відповідальність за виконання рішень у галузі грошової політики. Члени правління призначаються главами держав та урядів на 8 років без права повторного призначення.
Органами управління ЄЦБ є виконавче правління (президент, віце- президент та інші члени), яке координує реалізацію монетарної політики; управлінська рада (виконавче правління та керуючі національних центральних банків), що відповідає за рішення з питань монетарної політики; загальна рада, яка відповідає за зв’язки між єдиним валютним простором та іншими країнами ЄС.
Управлінська Рада ЄЦБ є підзвітною Європейському парламенту і Раді міністрів фінансів країн-членів ЄС, яка щорічно визначає основні напрямки економічної політики Союзу.
У статуті ЄСЦБ і ЄЦБ проголошується незалежність цих організацій від інших органів ЄС, від урядів країн-членів і інших закладів. Основними завданнями ЄСЦБ і ЄЦБ є визначення та здійснення валютної політики ЄС, проведення міжнародних валютних операцій, зберігання офіційних валютних резервів країн-членів ЄВС і управління ними (при цьому частина резервів залишається в розпорядженні урядів країн - учасниць), забезпечення нормального функціонування платіжних систем.
Рис. 3.2. Організаційна структура ЄСЦБ |
Основні завдання ЄСЦБ такі:
- визначення та втілення монетарної політики Співдружності;
- здійснення операцій з іноземною валютою;
- утримання офіційних резервів в іноземній валюті держав-членів ЄС та управління цими резервами;
- забезпечення чіткої роботи платіжних систем;
- санкціонування випуску банкнот;
- виконання інших завдань, зокрема збір статистичних даних, складання звітів і т.д.
Європейська система банків покликана формувати та втілювати в життя монетарну політику, головною метою якої є цінова стабільність.
Необхідно звернути увагу на той факт, що з прийняттям та ратифікацією Маастрихтських угод розпочався новий і насиченітттий етап інтеграції європейських країн. Виконання поставлених завдань Маастрихтського договору сприятиме подальшому піднесенню виробництва, економічній, політичній, військовій солідарності європейських народів, підвищенню їх добробуту та зростанню ролі Європи у розв’язанні сучасних світових проблем.
3.2.2. Північноамериканська модель економічної інтеграції
» следующая страница »
1 ... 69 70 71 72 73 7475 76 77 78 79 ... 169