Міжнародні відносини 1945-1975 років

.

Зростання кількості нових незалежних держав у Південно-Східній Азії при значному впливі на них лівих сил, сусідство їх з соціалістични­ми державами (КНР, КНДР, ДРВ) підштовхувало США до закріплення новостворених держав у сфері свого впливу. Цьому служили укладені Сполученими Штатами в 1951 р. договори про воєнні союзи з Філіппіна­ми (30 серпня), Австралією та Новою Зеландією — АНЗЮС

 (1 вересня) та Японією (8 вересня)

. Проте США прагнули поширити цю систему на континентальну Азію, створити суцільний проамериканский масив держав, який міг би певною мірою протистояти суцільному масиву дер­жав соціалістичних

. Після корейської війни США 1 жовтня 1953 р. укла­ли договір про взаємну оборону з Південною Кореєю (КР).

З метою укладення відповідних воєнних угод з іншими континен­тальними державами Південно-Східної Азії Джон Фостер Даллес ско­ро після свого призначення на посаду державного секретаря США відвідав Індію та Пакистан. Індійський прем’єр-міністр Дж. Неру, твер­до відстоюючи нейтралістський курс Індії, від воєнного договору відмо­вився. А Пакистан 19 травня 1954р. підписав із США угоду про взаємо­допомогу, маючи на увазі використати її проти тієї ж Індії.

Намір США створити воєнно-політичний блок на зразок НАТО у Південно-Східній Азії зустрів розуміння Великобританії та Франції. Хоча, з другого боку, викликав їх побоювання щоб США не перебрали їх вплив в зонах традиційно британського та французького впливу — Австралії, Нової Зеландії

 та Індокитаю. Правда, скоро західні держа­ви порозумілися і прем’єр-міністр Великобританії Антоні Іден при­єднався до агітації за участь у такому блоці Індії, Індонезії, Бірми та Цейлону. Проте ці держави відмовились брати в ньому участь голов­ним чином через побоювання знову потрапити під вплив великих захід­них держав. Але і країни, які традиційно підтримували американську орієнтацію (Філіппіни, Пакистан), виступали проти принципу зобов­’язання автоматичного вступу у війну (який існував в НАТО).

Нарешті, 6—8 вересня 1954р. в Манілі відбулась конференція восьми держав — США, Великобританії, Франції, Австралії, Нової Зеландії, Філіппіпів, Пакистану та Таїланду, на якій був підписання Договір про оборону Південно-Східної Азії — СЕ АТО. Створений за зразком НАТО, договір передбачав спільні дії для подолання «загальної небезпеки», проте члени блоку мали діяти у відповідності з своїми конституційни­ми процедурами». Тобто принцип автоматичного вступу у війну усу­вався. В разі виникнення загрози передбачались консультації. Напо­лягання Даллеса на створенні «мобільних збройних сил» СЕАТО в ході конференції також було відхилено. В окремій заяві США зобов’язува­лись втручатись у випадку комуністичної агресії. Сфера дії договору розповсюджувалась крім держав-учасників також на Південний В’єтнам, Лаос та Камбоджу, хоча Тайвань та Гонконг (Сянган) в його сферу не включались. Договір був безстроковим, проте кожна держа­ва могла вийти з нього, попередивши про це за рік до виходу. В люто­му 1955 р. на першій сесії СЕАТО були створені його керівні органи: Рада союзу та Комітет військових радників з місцем перебування в Бангкоку (Таїланд). В 1957 р. була заснована посада Генерального секретаря СЕАТО, ним став Пот Сарасін (Таїланд).

грудня 1954р. США уклали договір про взаємну оборону з гомінда­нівським урядом (Тайвань).

Таким чином, Сполученим Штатам у певній мірі вдалося створи­ти не лише систему двосторонніх договорів, але і військово-політич­ний блок країн Південно-Східної Азії, який охоплював Австралію та значну частину Тихого океану з включенням провідних держав Захід­ної Європи та самих Сполучених Штатів. Блок, попри всі декларації

 про мирні наміри його учасників і невоєнний характер самого пакту, був спрямований проти соціалістичних країн, комуністичних та лівих сил в країнах, які щойно здобули незалежність. Проте повного анало­гу Північноатлантичному блоку в Азії у вигляді СЕАТО Сполученим Штатам створити не вдалось. Азіатські країни-члени СЕАТО побою­вались знову потрапити в залежність від недавніх колонізаторів, пере­творитись на втягнутих у війну за їх інтереси. Великих справ за СЕА­ТО помічено не було, а в 1977 р. блок розпався.

 

« Содержание


 ...  58  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я