Міжнародні відносини 1945-1975 років

Дуже важливою Індія вважала проблему Кашміру. Цей регіон, роз­ташований у північно-західній частині Індії та південній частині Па­кистану, мав індуське та мусульманське населення. В 1947 р. в західній частині Кашміру спалахнуло повстання, підтримане кочовими племе­нами з Пакистану, яке переросло у громадянську війну. Індія втрути­лась в боротьбу, надіславши війська, Пакистан же підтримував по­встанців, офіційно своїх військ не надсилаючи. Проте скоро події пе­реросли на неоголошену індійсько-пакистанську війну. В події втручалась ООН, і на 1 січня 1949 р. збройна боротьба завершилась фактичним переходом більшої частини Кашміру до Індії. В 1954 р. Індія поширила на Кашмір свою конституцію.

Осторонь від індійських територіальних проблем стояла пробле­ма Тибету. Її можна було віднести до «високої державної політики», оскільки на Тибет розповсюджувався суверенітет Китаю (з 1 жовтня 1949 р. — КНР), великого північного сусіда Індії. Від відносин з КНР на той час залежали і відносини Індії з СРСР, супердержавою, яка ста­ло підтримувала шлях до незалежності Індії, а після її здобуття — ней­тралістського курсу уряду Неру, всіляко демонструвала дружні відно­сини до Індії. Тому Індія, хоча і була зацікавлена в автономії Тибету, додержувалась стриманої позиції щодо намірів Мао Цзедуна підкори­ти Тибет. Коли Мао Цзедун, скориставшись давньою ворожнечею між далай-ламою (резиденція у Лхасі) та панчен-ламою (резиденція в Та- чілумбо), створивши народний Тибетський уряд на чолі з панчен-ла­мою, 24 жовтня 1950 р. направив китайські війська на Лхасу і далай- лама втік до Індії, то Неру, хоч і прийняв його, але заборонив йому політичну діяльність. А втім ставлення Індії до політики КНР щодо Тибету і в ті часи було настороженим, а після розриву між КНР та СРСР стало відверто ворожим.

Боротьбу проти колоніальної залежності вів і народ Бірми. Бри­танський лейбористський уряд К. Еттлі, на відміну від консерваторів

хоч і не займав відверто імперської позиції, а все жадав якомога довше утримати Бірму під своєю владою. Він пропонував Бірмі умови отри­мання незалежності, вироблені «Білою книгою», підготовленою ще урядом Черчілля в травні 1945 р. Вона передбачала збереження коло­ніальної залежності під виглядом «підготовки до самостійності» аж до грудня 1948 р. Члени організації «Антифашистська народна ліга за виз­волення» відкинули цю програму і вели збройну боротьбу за неза­лежність.

В січні 1947 р. уряд Еттлі вів в Лондоні переговори з бірманськими керівниками. За умовами домовленості в Бірмі мав бути встановлений ніби незалежний державний лад, проте зберігалась британська підлеглість. Проведені на підставі цієї домовленості 9 квітня 1947 р. в Бірмі вибори в установчі збори дали абсолютну більшість Народній антифашистській лізі. 17 жовтня 1947 р. між Великобританією і Бірмою був підписаний договір, який визнавав незалежність Бірми. 4 січня 1948р. була проголошена незалежна республіка Бірма, яка відмовилась входити до Британської Співдружності. А 6 січня 1948 р. між Бірмою та Вели­кобританією було підписано військову угоду, за якою між ними вста­новлювалась тісна військова взаємодія.

Проте ліві сили в Бірмі були сильні, і 13 червня 1948 р. прем’єр- міністр Бірми Такій Ну оголосив, що Бірма прагне «керуватись ра­дянською ідеологією». Це був період популярності комунізму в бідних, знедолених колоніалізмом країнах Сходу. В 1949—1950 рр. в Бірмі йшла боротьба між правими і лівими силами, яка завершилась на користь перших.

В цей період у Південно-Східній Азії здобула також незалежність британська колонія Цейлон (з лютого 1948 — домініон, з травня 1972— суверенна Шрі-Ланки).

Створення блоку СЕАТО

Перша післявоєнна хвиля деколонізації, що охопила країни Південно-Східної Азії, включала також і Філіппіни. Бурхливий підйом національно-визвольного руху, в якому важливу роль відігравала ар­мія Опору Хукбалахап, на чолі з комуністами, спонукав Сполучені Штати, щоб не створювати зайвої напруги, не затягувати з проголо­шенням незалежності Філіппін. 4 червня 1946р. в Манілі був підписаний договір про підвалини взаємовідносин, а 4липня проголошена незалежність Філіппінської Республіки

 

« Содержание


 ...  57  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я