Проте й самому Фаруку недовго залишалось бути на престолі:
23 липня 1952 р. в Єгипті відбувся військовий переворот — начальник генштабу генерал Нагіб, підтриманий групою офіцерів, взяв владу і вигнав короля Фарука з країни. Прихильник Заходу, Нагіб 12 лютого 1953 р. уклав угоду з Великобританією про Судан, за якою відмовлявся від одноосібного володіння Суданом
24 . Йому ніби вдалося врегулювати і британсько-єгипетський конфлікт: 18 червня 1953р. Єгипет було проголошено республікою. 28 вересня між Єгиптом та Великобританією було ніби принципово узгоджено питання про виведення з зони Суецького каналу британських військ. Отже, Нагіб демонстрував прихильність до Заходу і тривоги там не викликав.
Але скоро становище в Єгипті змінилось. Нагіб був відсунутий від влади і на чолі Єгипту став Ґамаль Абдель Насер, який плекав великі плани об’єднання арабського світу і повного звільнення його з-під впливу Заходу.
Передісторія створення Єврейської держави
Холокост, який Гітлер безжалісно здійснював особливо активно в Польщі та на окупованих радянських територіях, привернув увагу світової єврейської громадськості, викликав бажання хоч якось допомогти Радянському Союзу, який вів героїчну боротьбу проти гітлерівських нелюдів і більше за інші держави піднімав голос проти варварського знищення єврейського населення. Єврейський народ до другої світової війни не мав своєї держави, був розкиданий по світу, а в Радянському Союзі існувала Єврейська автономна область з центром Біробіджан
. Все це викликало симпатію світового, особливо американського єврейства до Радянського Союзу. А фінансові можливості цих кіл були великі. Отже, радянське керівництво вирішило не упускати можливості розіграти «єврейську карту».
У вересні 1941 р. в СРСР було створено Антигітлерівський єврейський комітет (АЄК), а в 1943 р. ніби виникла ідея створення в Криму після війни Єврейської республіки, держави, куди могли б переїхати євреї з усього світу.
Намір передати світовому єврейству радянську перлину — Крим викликав неабияке захоплення найбагатших та найвпливовіших єврейських кіл Америки, де обговорювалась перспектива створення «Кримської Каліфорнії» і висловлювалась готовність за це фінансувати не лише облаштування Криму, але і районів Гомелю та інших місць, де проходила межа «єврейської осілості». Поїздка до США в 1943 р. керівників АЄК Міхоелса та Фефера
вдалася блискуче — в Америці їх вітали трохи не як всесвітньо відомих героїв. Коли в березні— квітні 1944 р. з Криму були депортовані «за колективну зраду» кримські татари, то АЄК і впливові американські кола сприйняли це як підготовку до передачі євреям Криму.
В липні 1944 р. Сталін прийняв разом з американським послом А. Гарріманом президента Американської торговельної палати Еріка Джонстона для обговорення проблеми відродження районів, які були головними єврейськими поселеннями в Білорусії, а також переселення євреїв до Криму. Джонстон намалював перед Сталіним райдужну картину.
Пізніше питання про створення в Криму Єврейської радянської республіки обговорювалось у вищих ешелонах радянського керівництва. З цього приводу Фефера таємно приймав Берія. До червня 1945 р. проект, здавалось, лишався в силі і мав реалізуватися. Скоро після поразки Німеччини Сталін обговорював план створення Єврейської республіки в Криму та відродження Гомельської області з делегацією американських сенаторів. Проте скоро плани Сталіна змінились. Міхоелс, який цього не зрозумів і продовжував активно діяти у тому ж напрямку, підтримуючи контакти з впливовими американськими спільниками, був ліквідований
. У 1952 р. був розстріляний заступник міністра закордонних справ СРСР Соломон Лозовський, який брав участь у цій справі і активно діяв у цьому напрямку.
» следующая страница »
1 ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66 ... 187