Міжнародні відносини 1945-1975 років

Захід, який вже мав історичний досвід, на таке «мирне співісну­вання» не погоджувався: він проводив жорстку «блокову політику» проти «комуністичної загрози». Комуністична ж пропаганда називала «блокову політику» Заходу підготовкою до третьої світової війни, а її авторів — підпалювачами війни. Знайти «середину» між цими двома розумінням «мирного співіснування» було важко. Проте необхідно, бо мирно співіснувати в ядерний вік двом протилежним системам треба було, альтернативу цьому знайти було неможливо.

Радянсько-американські відносини, що були барометром стану світових міжнародних відносин і разом з тим істотно впливали на них, після карибського потрясіння могли істотно погіршитись. Намагання СРСР непомітно й підступно, як вважали в США, просунути свої на­ступальні збройні сили впритул до життєво важливих центрів США розглядалось як радянська ворожа військова акція. І хоч її наслідки розцінювались в Америці як провал цих радянських спроб і як пере­мога США, зокрема Кеннеді над Хрущовим, вплив «яструбів» в США посилився, а кількість «голубів» поменшала.

Незадоволення зовнішньополітичними діями СРСР посилювалось і завдяки зростанню на початку 60-х років «інтересу» СРСР до Афри­ки, де розгортався активний визвольний рух і створювались нові неза­лежні країни «третього світу». До них президент Кеннеді збирався проявляти особливу увагу. Зіткнення там ідеологічного протиборства — СРСР активно і небезуспішно розповсюджував в країнах Африки «все- перемагаючі ідеї соціалізму», а США — політику глобального стриму­вання комунізму — заважало втіленню в життя передбаченого самим Кеннеді принципу «збереження стратегічного і політичного статус- кво» у відносинах між Заходом і Сходом.

Проте в цілому відносини між США і СРСР після карибської кри­зи налагодились досить швидко і розвивались у «звичному режимі». Заслуга в цьому належала президенту Кеннеді, який не прагнув загос­трення, і радянському послу у Вашингтоні Анатолію Добриніну. Той зумів встановити дружні відносини з рядом американських високих осіб, зокрема з братом президента Робертом Кеннеді

, і через нього мав прямий контакт з президентом

. Конкретним результатом цього

було підписання 5 серпня 1963 р. в Москві міністрами закордонних справ СРСР, США та Великобританії дуже важливого Договору про за­борону випробування ядерної зброї в трьох сферах: в атмосфері, космічно­му просторі та під водою.

І хоча відносини між двома супердержавами ніяк не можна було назвати сприятливими, убивство президента Кеннеді в Далласі (штат Техас) 22 листопада 1963 р. було для СРСР неприємною новиною.

Віце-президент Ліндон Джонсон, ставши президентом, деклару­вав свою програму як продовження зовнішньополітичного курсу Кен­неді. Більше того, 23 травня 1964р. Джонсон проголосив політику «на­ведення мостів» з країнами Сходу. В Радянському Союзі це було сприй­нято з великою насторогою, оскільки розцінювалось як намагання США просунути антикомуністичну ідеологію в соціалістичний табір. Проте це сприяло успішному укладенню між СРСР і США ряду взає­мно корисних угод: про риболовлю в північно-східній частині Тихого океану, консульської конвенції, а також домовленості про скорочен­ня виробництва у військових цілях матеріалів, що розщеплюються. В 1964 р. домовились також про «заморожування» військових бюджетів обох держав на два роки.

Того ж 1964 року, 14 жовтня, відбулась зміна вищого керівництва СРСР: в наслідок змови в верхах був знятий «на законних підставах» з усіх посад М. Хрущов. Першим секретарем ЦК КПРС став Леонід Брежнєв, головою радянського уряду — Олексій Косигін. Обидва були «вірними соратниками» Хрущова і чекати від них істотних змін в полі­тиці було марно.

Початок американської війни у В’єтнамі1 став серйозним гальмом на шляху вирішення нагальних потреб в радянсько-американських відносинах. Ворожа до США кампанія в радянських засобах масової інформації гальмувала в 1965—1966 рр. переговори про скорочення стратегічних озброєнь, затягувала ратифікацію укладених угод, ско­вувала торговельні відносини між Сходом і Заходом, в яких радянська сторона була зацікавлена більше, ніж Захід. Хоча обидві сторони, ро­зуміючи важливість взаємного діалогу, не дозволяли собі доводити відносини до стадії небезпечного конфлікту.

 

« Содержание


 ...  108  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я