Захід, який вже мав історичний досвід, на таке «мирне співіснування» не погоджувався: він проводив жорстку «блокову політику» проти «комуністичної загрози». Комуністична ж пропаганда називала «блокову політику» Заходу підготовкою до третьої світової війни, а її авторів — підпалювачами війни. Знайти «середину» між цими двома розумінням «мирного співіснування» було важко. Проте необхідно, бо мирно співіснувати в ядерний вік двом протилежним системам треба було, альтернативу цьому знайти було неможливо.
Радянсько-американські відносини, що були барометром стану світових міжнародних відносин і разом з тим істотно впливали на них, після карибського потрясіння могли істотно погіршитись. Намагання СРСР непомітно й підступно, як вважали в США, просунути свої наступальні збройні сили впритул до життєво важливих центрів США розглядалось як радянська ворожа військова акція. І хоч її наслідки розцінювались в Америці як провал цих радянських спроб і як перемога США, зокрема Кеннеді над Хрущовим, вплив «яструбів» в США посилився, а кількість «голубів» поменшала.
Незадоволення зовнішньополітичними діями СРСР посилювалось і завдяки зростанню на початку 60-х років «інтересу» СРСР до Африки, де розгортався активний визвольний рух і створювались нові незалежні країни «третього світу». До них президент Кеннеді збирався проявляти особливу увагу. Зіткнення там ідеологічного протиборства — СРСР активно і небезуспішно розповсюджував в країнах Африки «все- перемагаючі ідеї соціалізму», а США — політику глобального стримування комунізму — заважало втіленню в життя передбаченого самим Кеннеді принципу «збереження стратегічного і політичного статус- кво» у відносинах між Заходом і Сходом.
Проте в цілому відносини між США і СРСР після карибської кризи налагодились досить швидко і розвивались у «звичному режимі». Заслуга в цьому належала президенту Кеннеді, який не прагнув загострення, і радянському послу у Вашингтоні Анатолію Добриніну. Той зумів встановити дружні відносини з рядом американських високих осіб, зокрема з братом президента Робертом Кеннеді
, і через нього мав прямий контакт з президентом
. Конкретним результатом цього
було підписання 5 серпня 1963 р. в Москві міністрами закордонних справ СРСР, США та Великобританії дуже важливого Договору про заборону випробування ядерної зброї в трьох сферах: в атмосфері, космічному просторі та під водою.
І хоча відносини між двома супердержавами ніяк не можна було назвати сприятливими, убивство президента Кеннеді в Далласі (штат Техас) 22 листопада 1963 р. було для СРСР неприємною новиною.
Віце-президент Ліндон Джонсон, ставши президентом, декларував свою програму як продовження зовнішньополітичного курсу Кеннеді. Більше того, 23 травня 1964р. Джонсон проголосив політику «наведення мостів» з країнами Сходу. В Радянському Союзі це було сприйнято з великою насторогою, оскільки розцінювалось як намагання США просунути антикомуністичну ідеологію в соціалістичний табір. Проте це сприяло успішному укладенню між СРСР і США ряду взаємно корисних угод: про риболовлю в північно-східній частині Тихого океану, консульської конвенції, а також домовленості про скорочення виробництва у військових цілях матеріалів, що розщеплюються. В 1964 р. домовились також про «заморожування» військових бюджетів обох держав на два роки.
Того ж 1964 року, 14 жовтня, відбулась зміна вищого керівництва СРСР: в наслідок змови в верхах був знятий «на законних підставах» з усіх посад М. Хрущов. Першим секретарем ЦК КПРС став Леонід Брежнєв, головою радянського уряду — Олексій Косигін. Обидва були «вірними соратниками» Хрущова і чекати від них істотних змін в політиці було марно.
Початок американської війни у В’єтнамі1 став серйозним гальмом на шляху вирішення нагальних потреб в радянсько-американських відносинах. Ворожа до США кампанія в радянських засобах масової інформації гальмувала в 1965—1966 рр. переговори про скорочення стратегічних озброєнь, затягувала ратифікацію укладених угод, сковувала торговельні відносини між Сходом і Заходом, в яких радянська сторона була зацікавлена більше, ніж Захід. Хоча обидві сторони, розуміючи важливість взаємного діалогу, не дозволяли собі доводити відносини до стадії небезпечного конфлікту.
» следующая страница »
1 ... 103 104 105 106 107 108109 110 111 112 113 ... 187