Нарешті, експортною галуззю є й українська легка промисловість. Ще на початку 90-х років на замовлення великих швейних фірм Німеччини проведено маркетингове дослідження щодо ефективності пошиття одягу в Північній Африці, Південно-Східній Азії та Україні. Виявилося, що персонал українських швейних фабрик найкваліфікованіший і водночас згоден працювати за найнижчу зарплату. Проте недосконалість українського законодавства, а також його нестабільність, призвели до того, що західноєвропейські швейні фірми відмовилися від великих інвестицій в українську швейну промисловість. Зберігаються досить примітивні форми співробітництва. Західні виробники одягу замовляють на українських підприємствах лише «роботу». Моделі - західні, лекала і тканини теж переважно поставляють із Заходу. Вироби надходять до Європи у вигляді «напівфабрикатів». Там товар «доводять», наприклад пришивають Гудзик і бирку, скажімо, «Made in Germany»). Відтак переважна більшість західних споживачів продукції українських підприємств легкої промисловості навіть уявлення не мають, що носять одяг, пошитий в Україні. Таке співробітництво дуже невигідне для українських підприємств. По-перше, вони заробляють набагато менше, аніж могли б за інших умов, а відтак не мають достатньо коштів на розвиток та оновлення виробництва. По-друге, назви підприємств, їх товарні марки залишаються абсолютно невідомими споживачам. Українські виробники працюють на просування іноземних торгових марок і брендів.
Україна вже 11 років існує як незалежна держава. Проте єдиної обГрунтованої програми соціально-економічного розвитку країни, яка сфокусувала б увагу на пріоритетних напрямах міжнародної спеціалізації, стимулюючи використання ринкових переваг вітчизняного виробництва, так і не було розроблено. Це негативно впливає на розвиток міжнародних комерційних зв’язків українських підприємств, стирає межу між політичними та маркетинговими чинниками міжнародного співробітництва. Для того щоб прискорити процес економічного самовизначення, застосування дійсно маркетингових інструментів та підходів, властивих світовому ринкові, потрібно:
> визначитися з галузевими пріоритетами експортної діяльності й надавати дієву державну підтримку саме тим українським товарам, які є перспек-
*
тивними для світового ринку ;
> конкретизувати та суттєво скоротити перелік країн і регіонів світу, які можуть претендувати на роль стратегічних партнерів України; підприємства мають зосередити свої експортні зусилля на найперспективніших географічних напрямках;
> суттєво підвищити рівень захисту інформації та прав вітчизняних виробників;
> удосконалити менеджмент та маркетингове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
> розробити систему макро- та мікроекономічних показників і стандартів якості, що стимулюють організацію та розвиток сучасного виробництва і маркетингової діяльності.
Додаток 6 Програма курсу
Вступ
Міжнародний маркетинг - важливий атрибут світового економічного процесу. Загальна мета і завдання курсу.
Тема 1. Тенденції розвитку світового господарства
Тенденції та суперечності сучасного етапу розвитку світового ринку. Інтернаціоналізація господарського життя. Форми міжнародних економічних відносин. Тенденції і пріоритети розвитку світової торгівлі. Тенденції та пріоритети інвестиційних процесів. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Види державної зовнішньоекономічної політики: протекціонізм та вільна торгівля. Економічна інтеграція. Причини та методи виходу компаній на зарубіжні ринки.
Прямий та непрямий експорт. Ліцензування та кооперація. Експортна поведінка (проникнення, захоплення, утримання ринку). Техніка експортно- імпортних операцій. Умови INCOTERMS - 2000. Типовий зовнішньоторговельний контракт.
» следующая страница »
1 ... 101 102 103 104 105 106107 108 109 110 111 ... 112