Менеджмент підприємства

У випадку емоційної критики той, хто критикує, дає волю по­чуттям. Не зустрічаючи опору, принаймні спочатку, він розпаляєть­ся, втягується у вир словесних тирад і часто не може вчасно зупини­тися. Особи авторитарного складу додають у свій голос "метал" і го­ворять голосніше. Слабкі натури така критика пригнічує, а у силь­них викликає зворотну протидію. Коефіцієнт корисної дії такої кри­тики мізерний.

Негативні узагальнення, як правило, викликають протидію у тих, кого критикують.

Критика на виробництві буває двох видів: а) професійна, що спрямована на підвищення рівня професійної діяльності (як працю­вати, планувати, забезпечувати виробництво); б) соціально- психологічна, спрямована на вдосконалення міжособових відносин. Професійна критика здійснюється керівниками, як правило, досить успішно. Складніше буває з критикою, що торкається міжособових відносин. При цьому керівник зустрічається з трьома різновидами критики: а) з критикою підлеглих; б) з критикою своїх колег по ро­боті; в) підлеглі критикують начальників.

Критика підлеглих ефективна тільки в тому випадку, якщо вона відповідає таким вимогам: а) гасить опір підлеглого до сприйняття критичних зауважень; б) залучає підлеглого в сам процес критики;

в) створює у підлеглого усвідомлення того факту, що він виконує корисну роботу і що ця робота належним чином оцінюється; г) по­кращує діяльність підлеглого. Без урахування цих вимог, критика, як правило, або приречена на невдачу, або виявляється мало ефектив­ною.

Критикуючи своїх колег (а це часто-густо трапляється в присут­ності більш високого керівництва), необхідно дотримуватись певного такту і норм професійної етики, інакше критика може бути сприйнята як донос. При цьому необхідно утримуватися від приклеювання ярликів.

Критика підлеглим начальника. Керівник повинен твердо знати, що згідно з нормами ділової та службової етики він повинен робити критичні зауваження на адресу безпосереднього і більш ви­сокого керівництва. Забування про критику знизу догори призводить до дезорганізації соціальних відносин у виробництві [14].

Ми розглянули різні методи впливу, які менеджер використовує для ефективного здійснення функції керівництва. Але виклад цих методів був би неповний без рекомендацій Д.Карнегі, які були ним сформульовані в книзі "Як здобувати друзів та здійснювати вплив на людей", опублікованій близько 60 років тому назад. Рекомендації Д.Карнегі наводимо в узагальненому вигляді: щиро цікавтеся іншою людиною; пам'ятайте, що ім’я людини - це найбільш приємний і важливий для неї звук; будьте хорошим слухачем, заохочуйте інших говорити про них самих; говоріть тільки те, що цікавить вашого співрозмовника; переконуйте вашого співрозмовника у його значи­мості і робіть це щиро; виявляйте повагу до думки вашого опонента, ніколи не говоріть людині, що вона не права; якщо ви не праві, од­разу ж це визнайте; з самого початку дотримуйтеся дружнього тону; дозволяйте більшу частину часу говорити вашому співрозмовнику; починайте з похвали і щирого визнання переваг співрозмовника; вказуйте на помилки інших не прямо; спочатку поговоріть про влас­ні помилки, а потім вже критикуйте свого співрозмовника; давайте людям можливість врятувати свій престиж тощо.

В роботі [1] наведено оцінку впливу шляхом переконання. Вва­жається, що найбільш слабкою стороною впливу є повільність його дії і невизначеність. Щоб переконати будь-кого в будь-чому, необ­хідно, очевидно, більше часу і зусиль порівняно з виданням наказу, підкріпленого владою, що базується на примусі, традиції або харизмі.

Ніколи не можна бути переконаним, що слухач підкориться впливу. Крім того, на відміну від інших форм, вплив шляхом пере­конання має одноразову дію.

Використання переконання не означає відмови від інших інстру­ментів впливу. Наприклад, харизма тільки сприяє переконанню, що допомагає слухачу ототожнювати себе з керівником. Вплив за допо­могою традиції і позитивної винагороди підсилює переконання, що збільшує довіру до керівника. Якщо виконавець усвідомлює, що ке­рівник має можливість примусити його, але намагається уникнути цього, сила переконання може бути значно збільшеною потребою до уваги. Якщо переконання не допомагає, керівник, який має інші засо­би впливу, може їх використати. Якщо ж переконання досягає мети, можливість керівника впливати шляхом розумної або сліпої довіри зростає.

 

« Содержание


 ...  97  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я