- люди, які занадто слідкують за собою, виглядають задаваками, а це не дозволяє бути впливовим;
- в окремих випадках велике значення має вартість одягу. Одяг - це символ певного рівня добробуту, престижу;
- про вас судять за вашими приятелями і, отже, за тим одягом, який вони носять.
Зовнішність менеджера, безумовно, впливає на результати його роботи і довіру до нього.
Незалежно від змісту своєї мови, люди, які говорять безладно, сприймаються як менш значні, ніж ті, що висловлюються ясно. Впевнена в собі людина реалізує право проголошувати свою точку зору і добиватися того, щоб її слухали, поважаючи при цьому права інших людей. Впевненість у собі - це частково підхід до життя, а частково соціальне надбання. Переваги впевненості в собі: вивільняється енергія, що дає можливість почувати себе сильнішим; ви часто досягаєте своєї мети; зниження напруги дозволяє вивільнити пригнічені почуття; поліпшуються відносини з людьми. Недоліки: впевнені в собі люди чітко заявляють про свою позицію, а оскільки вона стає відомою, з ними простіше розправитися; може виявитися, що ваша точка зору помилкова. Бути впевненому в собі заважають: недостатність практики; виховання, що вас формувало (батьки та інші люди зменшили вашу здатність постояти за себе); невиразні уявлення; побоювання ворожості (ви боїтеся проявів гніву і хочете, щоб вас вважали поміркованим); недооцінка себе - ви не відчуваєте за собою права займати жорстку позицію; погана самопрезентація. Можна розвивати в собі потрібні навички, спостерігаючи, як інші люди виходять з ситуацій, що вимагають впевненості в собі.
Якщо керівник має певні повноваження, для нього стають можливими методи прямого впливу. Так, наприклад: туманні накази майже не мають шансів призвести до корисних результатів ("Тобі відомо, що потрібно краще працювати?!"); умовляння тільки тоді корисні, коли людина поділяє переконання і цінності керівника і підприємства в цілому; погрози грунтуються на тому припущенні, що страх іноді є достатнім мотивом. Погрози викликають боротьбу волі між людьми і при цьому обов'язково правим буде той, хто програє; прохання, коли керівник намагається звертатися до кращої сторони натури іншої людини і забезпечити собі співчуття, може спрацювати, але тільки якщо між керівником і підлеглим - добрі стосунки; підкуп, коли керівник надає переваги працівнику при зміні останнім своєї поведінки (відгул, полегшення роботи, краща робота тощо), теж може спрацювати, але якщо нема чесності в спробі підкупу, метод стає облудливим і сприймається підлеглими з підозрою; вимоги, коли керівник використовує правила звичайної субординації ("Будь ласка, надрукуйте до кінця робочого дня 15 сторінок"), - не оригінальний метод, але його перевагами є простота, чіткість і демонстрація поваги до іншої людини.
Менеджери використовують всі наведені вище методи, але їх ефективність неоднакова в різних ситуаціях.
Таким чином, щоб керувати, необхідно впливати, а щоб впливати, необхідно мати основу влади. Для того, щоб володіти владою, керівник повинен мати можливість тримати під своїм контролем що- небудь, що має значення для виконавця, те, що створює його залежність від керівника і примушує його діяти так, як бажає керівник. Згідно з класифікацією Френча і Рейвена [1] розрізняють п’ять основних форм влади: що базується на примусі, на винагороді, експертна, еталонна та законна (традиційна). Розглянемо їх більш детально.
Влада, що базується на примусі. Методика примусу є супутником влади в тих випадках, коли людині дійсно щось потрібно, але вона впевнена, що інша людина здатна відібрати це в неї. Яскравий приклад цього "щось" - своє власне життя або життя коханої людини. Але є багато прикладів, що мають менш екстремальні властивості. Багато людей відчувають гострий неспокій з того приводу, що вони можуть лишитися захищеності, любові або поваги. Тому навіть в тих ситуаціях, коли безпосередньо насилля немає, страх є розповсюдженою причиною того, чому люди - свідомо або несвідомо - дозволяють на себе впливати. В книзі "Брокери влади" Д.Кіпніс говорить: "Окремі особи здійснюють владу шляхом примусу, спираючись на силу, риторичні здібності, а також можливість виявляти або не виявляти емоційну підтримку іншим людям. Це дає таким особам засоби наносити фізичні каліцтва, залякувати, принижувати або відмовляти в любові іншим" [1]. Влада такого типу пов'язана, як правило, зі страхом на робочому місці, яка в свою чергу дає багаті можливості розвивати владу, використовуючи страх та примус. Наприклад, страх втратити роботу властивий, мабуть, всім. За певних умов можна легко і ефективно використовувати страх. Тому деякі керівники часто застосовують його: навіть натяк на звільнення, позбавлення будь- яких повноважень або переведення на нижчу посаду може дати позитивні результати. Коли підлеглі надійно захищені від таких погроз, грубих та прямих, керівник може використовувати більш тонкі засоби викликання страху. Дослідження показують, що звертання до страху може стати ефективним методом впливу, якщо пропонуються конкретні засоби [1]. Таке звертання до страху можна зустріти в комерційних телерекламах, що зображують, як люди возносяться на небеса і там їм кажуть, що слід було застрахувати своє життя, щоб матеріально забезпечити своїх близьких.
» следующая страница »
1 ... 87 88 89 90 91 9293 94 95 96 97 ... 256