Менеджмент підприємства

Таблиця 3.10. Розрахунки параметрів стимулюючої функції

Показники

Значення параметрів при п вому доході (Ц

оточному вало-

б.т)

 

100

110

120

130

140

150

200

250

Приріст валового

доходу (Дб.т - Дб.н)

0

10

20

30

40

50

100

150

Приріст госпрозра­хункового доходу

0

9,1

16,7

23,0

28,6

33,3

50

60

Частка приросту госпрозрахункового доходу в прирості валового доходу, %

100

91

83,3

76,9

71,4

66,7

50

40

Частка "податку" в прирості валового доходу, %

0

9

16,7

23,1

28,6

33,3

50

60

Як видно з таблиці, зі збільшенням приросту валового доходу бригади зростає в абсолютному виразі і приріст госпрозрахункового доходу. Цим забезпечується стимулююча дія функції на кінцевий результат діяльності бригади. Однак, відносна частка, що спрямову­ється на приріст госпрозрахункового доходу, незмінно при цьому скорочується, а частка "податку" зростає.

Зрозуміло, що наведені в таблиці 3.10 співвідношення між част­ками госпрозрахункового доходу і «податку» характерні тільки для показника ступеня г = 1. Змінюючи цей норматив, можна забезпе­чити будь-які інші співвідношення між цими параметрами. Все за­лежить від конкретних завдань, що стоять перед трудовим колекти­вом.

На рисунку 3.14 графічно зображено стимулюючу функцію і характер її зміни зі збільшенням валового доходу бригади для г = 1. Якщо збільшити значення показника ступеня стимулюючої функції

2,   то частка госпрозрахункового доходу бригади буде скорочувати­ся, а частка "податку" - зростати. Якщо ж знизити значення цього показника, то частка госпрозрахункового доходу бригади буде зрос­тати, а частка "податку", навпаки, скорочуватися.

Дб. н.

Рис. 3.14. Залежність госпрозрахункового доходу бригади від досяг­нутого валового доходу: а — зона «податку»; б — зона приросту госпроз­рахункового доходу бригади

Особливості системи стимулювання в Японії

Для Японії характерне використання більш гнучких і диферен­ційованих систем стимулювання порівняно з іншими капіталістич­ними країнами. Традиційно система оплати праці в Японії базується на трьох факторах: вік, професійна майстерність і стаж роботи.

Визначення розміру окладу залежно від віку, стажу і професій­ної кваліфікації робітника, інженера, менеджера нижчого та серед­нього ступенів, здійснюється відповідно до тарифної сітки (див. таблицю 3.11).

Така тарифна сітка відрізняється значною гнучкістю, що дозво­ляє здійснювати більш диференційований, а отже, і більш ефектив­ний стимулюючий вплив, підсилює зацікавленість працівників у службовому просуванні.

Традиційна для Японії система оплати праці почала з середини 70-х років трансформуватися: накреслилась тенденція підсилення залежності заробітної плати від рівня освіти працівника, його здат­ності поєднувати ряд професій, що відображає намагання японських підприємців підвищити горизонтальну мобільність робочої сили, створити більш гнучку організацію праці. Особливістю великих і деяких середніх японських фірм є використання системи довічного найму і відповідної її системи оплати праці, яка включає в себе що­місячну заробітну плату, премії, що сплачуються двічі на рік, а та­кож одноразову допомогу при виході на пенсію.

 

« Содержание


 ...  76  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я