Таким чином, за допомогою КТВ розподіляється весь відрядний заробіток.
Досвід роботи показав, що використання коефіцієнтів трудового внеску позитивно позначається на зміцненні трудової і технологічної дисципліни, підвищенні якості робіт, зниженні витрат робочого часу
і, врешті решт, на підвищенні продуктивності праці.
Стимулююча функція
Підвищення ефективності бригадного госпрозрахунку пов’язане з дійовими, грамотно організованими матеріальними стимулами. Важливо не просто організувати оплату праці членам трудового колективу, а зробити це так, щоб величина зароблених коштів була обов’язково і функціонально пов'язана з кінцевими результатами виробництва, тобто із створеним валовим доходом бригади. Валовий дохід виробничої бригади визначають як різницю між розрахунковою виручкою і витратами [50]:
т П
ВА=Ї Р - £ З у ,
і=і ]=і
де Рі = ЦаМ - виручка від реалізації т роботи; Цбі - бригадна ціна за одиницю і-ої роботи, що використовується виключно в розрахункових цілях; N - обсяг виконаної бригадою роботи в натуральному вигляді; т - кількість виконаних робіт; Зу - вартість у-их витрат використаних засобів виробництва (без заробітної плати членів бригади); п - кількість різних витрат на виробництво.
У першому наближенні можна вважати, що основну мотиваційну роль трудової діяльності членів бригади виконує так званий госпрозрахунковий дохід колективу. Госпрозрахунковий дохід - це частина валового доходу, яка залишається в розпорядженні трудового колективу і призначена для розподілу в тій чи іншій формі (у вигляді оплати праці, житла, путівок тощо) між його членами.
Якщо бригада в результаті своєї виробничо-господарської діяльності створює валовий дохід на рівні нормативного значення, то і госпрозрахунковий дохід бригади повинен бути на рівні попередньо встановленого нормативу. При цьому зв’язок між валовим і госпрозрахунковим доходами має бути суворо однозначним: більший валовий дохід - більший госпрозрахунковий дохід, і навпаки.
А як бути з визначенням фактичного госпрозрахункового доходу, якщо фактичний валовий дохід більший або, навпаки, менший від його нормативного значення? Чи повинен госпрозрахунковий дохід змінюватися пропорційно зміні валового доходу відносно його нормативного значення, або ця залежність має носити якийсь інший, більш складний характер?
Стимулююча функція повинна працювати так, щоб зростання валового доходу випереджало збільшення госпрозрахункового доходу. Таку функцію можна одержати, якщо вона буде спиратися на принцип прогресивного податку. Чим вищий валовий дохід, тим більшу величину як у відносному, так і в абсолютному відношенні повинен складати "податок", одержаний за його приріст. Але при цьому частка бригади в абсолютному виразі обов'язково має зростати, хоча відносна її величина за рахунок збільшення "податку" буде скорочуватися.
Стимулююча функція такого типу має вигляд:
ХТ = Хн + (Дб.Н/Дб.т)2(Дб.т - .Цб.нХ
де Хт - величина госпрозрахункового доходу бригади в поточному періоді; Хн - нормативний госпрозрахунковий дохід бригади; Цбн, Дб.т - нормативний та поточний валовий дохід бригади; г - показник ступеня стимулюючої функції (встановлюється як постійна нормативна величина для даної бригади керівництвом цеху); (Цбн/Цб.т)г(Цб.т - Цбн) - приріст госпрозрахункового доходу бригади в порівнянні з його нормативним значенням.
На числовому прикладі (Цбн = 100; г = 1) проаналізуємо, як змінюється приріст госпрозрахункового доходу залежно від приросту валового доходу бригади (див. таблицю 3.10).
» следующая страница »
1 ... 70 71 72 73 74 7576 77 78 79 80 ... 256