Фасадізм передбачає імітацію підходу типу 9.9 з метою приховування дійсних мотивів своєї поведінки.
Більшість керівників, на думку Блейка і Мутон, володіють основним стилем, а також одним або декількома запасними. Запасний стиль — це такий, до якого звертається керівник, якщо на нього чиниться тиск, він опиняється в скрутному становищі або виникає конфлікт, який неможливо вирішити вже відомим шляхом.
Стилі керівництва, що використовуються керівниками, можуть мати комплексний характер. Основний стиль — це не обов’язково той, який відразу ж використовується в конкретній ситуації. Наприклад, керівник може почати збори з підлеглими в дружньому тоні, але потім, з початком обговорення ділових питань швидко перейти до стилю 9.1. Хоча подібний початок вписується в стиль 1.9, в даному випадку основним є стиль 9.1.
Будь-який стиль керівництва може виступати в ролі запасного по відношенню до іншого стилю. Наприклад, керівник, який дотримується стилю 1.9, йде на поступки і відкладає прийняття рішень, але він може виявити вимогливість 9.1, коли на нього чиниться сильний тиск. Керівник, який прагне до контролю і старанності в стилі 9.1 і наштовхується при цьому на опір працівників, може внести корективи в свою поведінку і перейти до колективного вирішення проблем відповідно до стилю 9.9. Перехід від основного стилю до запасного можна спостерігати в тих випадках, коли керівник працює з людьми в стилі 9.9 в повсякденній діяльності, а потім переходить до іншого стилю керівництва при виникненні кризової ситуації. Унікальність роботи керівника пояснюється різноманітністю сполучень основного і допоміжних методів керівництва.
Охарактеризуємо більш детально методи управління за Блейком і Мутон.
Керівництво в стилі 9.1
Керівник цього стилю характеризується як педантичний професіонал, який знає заздалегідь, як досягти поставлених цілей і кого необхідно використати для досягнення результату. Суть стилю 9.1 можна викласти у вигляді гасла: «Виробництво — за будь-яку ціну!». Керівник цього стилю — людина високої працездатності, він віддає стільки часу і сил, скільки потрібно для вирішення завдань, за які він несе відповідальність. Зовні він підкреслює непохитну рішучість домінувати. Коли виробничі показники високі, такий керівник приписує це собі і не намагається оцінити внесок інших. Якщо у нього достатньо повноважень, він вважає, що можна нав'язати свою волю іншим, яким би сильним не був їх опір. При цьому важливе значення для нього має зосередження повноважень в своїх руках. Керівник одержує владу над підлеглими, реалізуючи право підписувати платіжні документи, чеки, перевіряти дані про атестацію персоналу і вимагати доповіді підлеглих особисто собі. В деяких випадках підлеглі чинять опір системі тотального нагляду за їх діями з боку керівника стилю 9.1. В подібній ситуації керівник боїться зробити помилку, втратити управління або свій авторитет. Коли настає криза, відповідальність за невдачу покладається на колег або підлеглих. Такий керівник вважає, що він один здатний привести організацію до успіху, а всі помилки і невдачі пов’язані з діями підлеглих, яким не можна довіряти. В окремих випадках керівництво стає настільки авторитарним, а участь керівника у всіх виробничих процесах настільки абсолютною, що підлеглі починають вважати його за деспота. Коли такий стиль керівництва поширюється на всю організацію, то в ній створюється культура стосунків типу «в’язень-наглядач». Наглядачі також є в’язнями у тому розумінні, що ними управляють зверху і при цьому вони самі керують тими, за кого вони відповідальні. Психологія людей, які працюють в такій атмосфері, характеризується відсутністю щирості й доброзичливості, в ній переважають підозрілість і недовіра. Коли підлеглі замкнені, керівник стилю 9.1 вважає за потрібне ще більше підвищити пильність і посилити контроль за їх діями.
» следующая страница »
1 ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124 ... 256