Щоб мати повнішу інформацію про те, що кажуть підлеглі, які події відбуваються в організації в цілому, ліберал використовує всі неофіційні канали, в тому числі й різні плітки. Постійне спостереження за підлеглими дозволяє керівнику маневрувати, щоб забезпечити собі самозбереження, підтримати свою репутацію та престиж.
Точка зору на різні проблеми такого керівника дуже нестійка і залежить від ситуації. Він легко приймає будь-чию точку зору. Його власна аргументація нещира, а часто й неправдива. Але ця неправда - не стільки свідомий обман, скільки впевненість у тому, що так "краще для всіх". Пошук «вищої правди» - це пошук зручної точки зору. Ліберал захищає жорстко і енергійно, як безперечну істину, точку зору вищого керівництва, і якщо вона змінюється, або змінюється керівництво, то нова, протилежна позиція буде захищатися не менш енергійно і також швидко знайдуться «вагомі» аргументи. Керівник- ліберал вірить у те, що він діє в інтересах колективу, що його дії - тільки на благо. При прийнятті рішень він керується традиціями організації, напрацьованими правилами, тому рішення приймаються швидко і легко. Якщо неможливо вкластися в діючі рамки, то завжди приймається позиція більшості, навіть якщо вона хибна. Такий керівник легко відмовляється від нового, нестандартного рішення, будь- якого ризику, експерименту, навіть якщо це шкодить виробництву (але не загрожує добробуту). Він вважає, що будь-яка критика, тим більш різка, навіть якщо вона справедлива, викликає у працівників негативну реакцію. При ліберальному стилі керівництва продуктивність праці підтримується на середньому рівні, тому що ліберал не зацікавлений впроваджувати новації. Діяльність підлеглих регулюється, головним чином, інструкціями, правилами і традиціями.
Керівник-апаратник. Адміністративно-командний (апаратний) стиль керівництва ігнорує мету досягнення ефективності. Мова може йти лише про ефективне використання бюджетних коштів, субсидій, пожертв тощо (див. рисунок 4.9).
Другою характерною особливістю цього стилю є пригнічення творчої ініціативи більшості учасників. Розповсюдженим явищем є формалізм, що базується на інструкціях, статутах, наказах, вказівках тощо. Такий метод характерний для командної економіки. Працівники чисельних структур управління виробили за десятиріччя формальний стиль керівництва, принциповою особливістю якого є намагання уникнути будь-якої відповідальності за прийняте рішення, ухилитися від його прийняття або відпрацювати нереальне рішення. Зовні керівник-апаратник маскується під демократа. В обходженні ввічливий, уникає конфліктів у будь-якій ситуації. Фактично він піклується лише про досягнення особистих цілей і одержання особистих благ у вигляді високої заробітної плати, премій, різних пільг. Щоб підтримати свій авторитет перед вищим керівництвом, апаратник виявляє фальшиві ініціативи, виступає з різного роду починами («Економіку зробимо економною», «Вирішимо до 2000 року житлову проблему» тощо). Як правило, такі почини не обґрунтовані економічно і служать лише для концентрації уваги на їх ініціаторах. Графічно цей стиль керівництва зображений на рисунку 4.9 в лівій частині півкола, де ефективність має негативне значення. Дійсно, витрати на утримання апарату державних органів, міністерств, відомств лягають тяжким ярмом на виробничі підприємства та організації, на кожного члена суспільства у вигляді прямих відрахувань, податків та виплат з бюджету. Мотивація типового апаратника базується на безмежній владі на довіреній йому ділянці роботи; він вважає, що всі повинні беззастережно виконувати його вказівки, тому що всі вони базуються на інструкціях і вказівках зверху, які для нього є фетишем. Від підлеглих вимагає виконання букви інструкцій, перетворюючи найменше відхилення від них в гострий конфлікт з викликом «на килим» і доповіддю вищому керівництву. Уникає неформальних контактів з підлеглими. Такий стиль керівництва пригнічує оточуючих.
» следующая страница »
1 ... 110 111 112 113 114 115116 117 118 119 120 ... 256