Бюрократична теорія організації
Бюрократія має різні значення. В одних випадках це поняття характеризує форму правління з жорстко відпрацьованими процедурами. В інші — бюрократією позначаються негативні наслідки діяльності великих організацій (надмірна “канцелярщина”, марна діяльність, процедурні затримки, тяганина, неефективні організаційні зв’язки). У дослідженні Макса Вебера бюрократія відноситься до соціологічних представлень про раціоналізацію колективної діяльності. Він описує форму чи схему організації, що гарантує передбачуваність поводження найманих робітників.
Внутрішня логіка бюрократичної структури привела Вебера до висновку, що вона є кращою, чим будь-яка інша форма, за точністю, стабільністю, швидкістю, дисципліни і надійності. Вона створює можливість високого рівня обліку результатів для керівництва організації і для тих, хто зв’язаний з нею. Бюрократія порівнюється Вебером з іншими організаціями як “машина з немеха- нічним способом виробництва”.
Щоб скористатися з бюрократичної форми, Вебер думав, що організація повинна прийняти визначену стратегію свого розвитку. Суть справи зводиться до наступного:
1. Усі завдання, необхідні для досягнення цілей, розділялися на високо спеціалізовані види робіт. Виконавці повинні стати експертами у своїй роботі і нести відповідальність за ефективне виконання своїх обов’язків.
2. Кожне завдання виконувалося відповідно до “постійної системи загальних правил” з метою гарантування однорідності і зкоординованості різних завдань. Розумність такої практики полягає в тому, що керівник може усунути невизначеність при виконанні завдання, зв’язану з індивідуальними розходженнями.
3. Кожен співробітник чи офіс організації відповідав перед керівником за свої дії чи дії підлеглих. Влада керівників ґрунтується на експертних знаннях і узаконюється тим, що делегується з верхніх рівнів ієрархії. У такий спосіб створюється ланцюг команд.
4.Кожна офіційна особа в організації веде справи свого офісу безособово і формально підтримувало соціальну дистанцію між собою і своїми підлеглими і клієнтами. Ціль такої практики — гарантувати невтручання окремих особистостей у продуктивне виконання цілей офісу, відсутність фаворитизму через особисту чи дружбу знайомства.
5. Найм на роботу в бюрократичну організацію ґрунтувався на технічній кваліфікації і захищав від довільного звільнення. Відповідно просування по службі засновано на старшинстві і досягненнях. Найм в організацію розглядається як кар’єра протягом усього життя; зароджується високий рівень вірності.
Організація, що досягає такого рівня, наближається до бюрократії ідеального типу. Тим часом, тільки деяким організаціям властиві всі характеристики ідеального типу. Досить високий рівень однієї чи декількох рис характерний для багатьох організацій. Наприклад, всі організації до визначеного рівня застосовують поділ праці, мають відносини “керівник — підлеглий”, використовують визначені види процедур [147, с. 40 — 41].
Фактори ефективної організації
Дослідження Лайкерта в Мічіганському університеті привело його до висновку, що ефективні організації значно відрізняються від неефективних по ряду структурних вимірів. Згідно Лайкерту, ефективна та організація, що спонукає керівника зосередити головну увагу на прагненні створити ефективну робочу групу з високопродуктивними цілями.
Менш ефективні організації спонукують керівників:
^ розбити загальні дії на прості складові чи частини завдання;
^ розробити найкращий спосіб виконання кожної з цих складових частин; ^ найняти людей з відповідними здібностями і кваліфікацією для виконання кожного з цих завдань;
^ навчати цих людей виконанню завдання особливим найкращим способом;
» следующая страница »
1 ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62 ... 445