2)за допомогою визначених критеріїв відбирати, а потім навчати, підбирати і розвивати робочу силу;
3) тісно співробітничати з людьми, забезпечуючи при цьому виконання роботи відповідно до розроблених принципів науки;
4) забезпечувати обґрунтований поділ праці та відповідальності між керівником і працівниками. Керівники виконують усю ту роботу, для якої вони краще підготовлені, чим робітники, тоді як у минулому майже вся робота і велика частина відповідальності лежала на виконавцях.
Ці чотири положення виражають головну ідею наукового управління: для кожного виду діяльності людини виробляється теоретичне обґрунтування, а потім проводиться, щоб виконувати роботу відповідно до затвердженого регламенту. Такий підхід протистоїть методу вольових рішень, коли завдання керуючих і робітників були переплутані. Тейлор думав, що за допомогою більш ефективної організації праці загальний обсяг благ може бути збільшений, а частка кожного учасника може зростати без скорочення частки інших. Тому якщо і керуючі, і робітники виконують свої завдання більш ефективно, те доходи і тих і інших будуть зростати. Обом групам варто пережити те, що Тейлор називав “розумовою революцією”, перш ніж стане можливим широке застосування наукового управління. “Розумова революція” буде полягати в створенні атмосфери взаєморозуміння керівників і робітників на ґрунті задоволення загальних інтересів.
Поділ планування робіт і їхнє виконання. Це поділ двох функцій базується на об’єктивній спеціалізації праці як керівників, так і робітників, на раціональному підході до необхідності ієрархії в організаціях. На кожнім рівні організації відбувається спеціалізація функцій. Розділяючи планування робіт і їхнє виконання, виробничі організації утворять відділи планування, завданням яких
—вироблення точних щоденних розпоряджень для керуючих. Тейлор, однак, пішов далі й обґрунтував необхідність спеціалізації керівників низових ланок
— груп виконавців.
Функціональне керівництво групою. Концепція функціонального керівництва групою складається в розподілі роботи керуючими таким чином, що кожна людина, починаючи з помічника керуючого і нижче, буде мати стільки функцій, скільки може виконати. Тейлор вважав, що традиційні функції керівника низової групи повинні складатися з діяльності і по плануванню, і по управлінню. Функціональне керівництво групою породило спеціалізацію керуючих. Передбачалося, що випуск продукції робітником покращиться, тому що ні він сам, жоден з керівників групи не може бути фахівцем з багатьма функціями.
Дослідження в дії і в часі. Найважливішою рисою наукового управління є системний аналіз роботи. Тейлор і його послідовники припускали, що спосіб поліпшити роботу, а саме зробити її більш ефективною, полягає у визначенні: 1) найкращого шляху виконання завдання; 2) стандартного часу виконання визначеного завдання. Взаємозв’язок між дослідженням дії і часом настільки тісна, що відокремити одне від іншого неможливо. Наприклад, як частину свого дослідження, Тейлор проаналізував роботу з погляду переваги дій. Визначення стандартів часу на виконання завдання без визначення в першу чергу можливостей поліпшення завдання являє собою даремну працю.
Удосконалення роботи включає аналіз всього оточення й умов, при яких робота відбувається. Ціль дослідження дії полягає у визначенні кращого методу роботи з урахуванням сировини, яка використовується, плану виробництва, порядку роботи, інструментів, устаткування, місця розташування роботи і необхідної ручної праці. У цьому контексті дослідження в дії і в часі є частиною загального процесу удосконалення роботи. Для того, щоб дослідження в часі й у дії було значимим і цілком ефективним, його варто з’єднати з дослідженням плану заводу, матеріальних потоків, проектно-конструкторських робіт і плану розширення робіт.
» следующая страница »
1 ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58 ... 445