Дослідження руху—це процес, у ході якого вивчається рух основних елементів, що відносяться до машин і інструментів, необхідним для виконання роботи. Технічна сторона такого дослідження обґрунтована Ф. Гілбреттом з метою спрощення робіт, пошуку способів ліквідації, чи з’єднання зміни зайвих рухів.
Тимчасове дослідження — це фіксація часу, необхідного для виконання задачі після того, як обраний кращий спосіб її рішення. Є два методи дослідження в часі, що заміняють довільні оцінки керівників — хронометрування і нормування.
Преміальна система заробітної плати. Інтегральним аспектом визначення стандартних методів і часу є система зарплати. Тейлор, наприклад, запропонував, що робітники повинні одержувати зарплату пропорційно своєму внеску, тобто відрядну оплату.
У той же час він вважав, що робітники, які виконують більше встановленої денної норми, повинні одержувати велику оплату, чим ті, кому не вдалося виконати норму.
Пропонуючи диференційовану відрядну оплату праці, Тейлор виходив з того, що основним мотиваційним фактором людей на робочому місці є можливість заробляти гроші. Відповідно, чим більша “ставка”, тим більше майбутні зусилля; диференційована відрядна оплата стимулює робітників витрачати великі зусилля. З точкою зору Тейлора не погоджувався Гантт, який вважав, що кожен робітник повинний мати деяку гарантію фіксованого заробітку, який не залежить від виробництва.
Ідеї Гантта втілилися в преміальну систему зарплати. Відповідно до його теорії, робітнику буде гарантована тижнева зарплата безвідносно до вироблення. Але як тільки він зробить понад норми, він заробить премію плюс більш високу оплату одиниці продукції за наднормативний виробіток.
Підбір і навчання. Прихильники теорії наукового управління вважали найважливішим завданням керівника підбір людей, здатних відповідати вимогам роботи, а потім їхнє навчання, щоб вони могли виконувати роботу як запропоновано. Колись нові робітники училися своєї професії в досвідчених робітників; традиційні робочі навички передавалися від одного до іншого. Керівники підприємств не розглядали навчання як свою законну функцію. Систематизовані, науково спрямовані методи добору кадрів були відсутні.
Промислова психологія як галузь прийняла визначені обриси з роботою Хуго Мюнстерберга, професора Гарвардського університету. Публікація його книги “Психологія і промислова ефективність” у 1913 р. стала віхою в цій області. Психологічні методи були розвиті для добору робітників, чиї розумові і фізичні якості задовольняли би вимоги практичної роботи.
Навчання робітників виконувати роботу наміченим заздалегідь способом — важлива частина наукового управління. Без навчання зусилля по поліпшенню роботи будуть даремні. Гантт у 1908 р. висунув ідею використання інструктора по навчанню кожного робітника кращим способом. Однак ідея про те, що керівник повинний заснувати офіційні програми навчання, не була широко впроваджена до 1930 р. Це пояснювалося неповнотою знань про методи навчання, а частково і тим, що менеджмент на тій стадії свого розвитку просто ігнорував потенційну вигоду навчання. Але вже до початку Другої світової війни методи навчання робітників були широко представлені в промисловості.
Теорія організації
Розробка проблем наукового управління, що розгорнулася на початку XX сторіччя і зосередила свою увагу на діяльності та спеціалізації керівника, зіштовхнулася з необхідністю аналізу побудови і створення принципів функціонування організації в цілому. Відповіддю на цю потребу практики стали роботи Генрі Файоля, що запропонував ряд організаційних принципів, які він вважав корисними для управління великою вуглевидобувною компанією у Франції. Він розглядав мистецтво управління як вибір відповідних принципів для даної ситуації.
» следующая страница »
1 ... 49 50 51 52 53 5455 56 57 58 59 ... 445