Менеджмент організацій

До детермінантів глобальної конкурентоздатності віднесені:

— міцність внутрішньої економіки;

— інтегрування у світову економіку;

— фінанси;

— науково-технічний прогрес;

— кадри;

— інфраструктура бізнесу;

— менеджмент;

- уряд.

Поняття глобальної конкурентоспроможності трохи ширше поняття кон­курентоспроможності країни, тому що може бути застосоване щодо групи країн. Однак такий поділ можна вважати досить умовним.

Конкурентоспроможність країни визначається наступними детермінантами:

2.1 — ресурси: фізичні (доступність природних ресурсів); людські (вартість, кількість, управління); інформаційні (обсяг і якість науково-технічної і рин­кової інформації); грошові (вартість капіталу); інфраструктура (її якість і вартість);

— процеси (технологія, інновації);

— привабливість (оцінюється на базі ряду макроекономічних по­казників);

— соціально-політичний клімат.

До узагальнюючих факторів конкурентоспроможності підприємства відне­сені наступні:

— товар;

— положення підприємства на ринку;

— збут;

— просування товару;

— виробництво.

На конкурентоспроможність товару впливає сукупність параметрів:

— технічні;

— нормативні;

— економічні;

— ринкові.

Оцінюючи конкурентноздатність компанії, необхідно враховувати основні фактори конкурентноздатності її продукції, самої компанії та країни базування.

Узагальнюючи вище викладене, можна говорити, що конкурентні позиції компанії у стратегічному плані базуються на таких основних компонентах мікро рівня та макрорівня, як ресурси та можливості самої компанії, конкурентні умови галузі, національні фактори (рис. 19.3).

Рис. 19.3. Основні компоненти конкурентноздатності компанії

Що стосується конкурентоздатності окремих країн, їх економіки (а це — загальна та початкова економічна основа конкурентноздатності національних товаровиробників), то її можна коротко охарактеризувати, використовуючи результати та методи досліджень, які проводяться щорічно швейцарською організацією “Єуропіен менеджмент форум”.

Конкурентоздатність визначається нею на основі використання деяких груп факторів, кожен з яких оцінюється по ряду критеріїв (всього їх декілька со­тень). До числа зазначених факторів належать: динамізм національної еконо­міки, ефективність виробництва, динамізм ринку, динамізм фінансової сис­теми, людські ресурси, роль держави, ресурси та інфраструктура, готовність країни в цілому, у тому числі фірм, стимулювати торгову діяльність, політика країни у відношенні нововведень, соціально — політична економіка. За сукуп­ністю зазначених оцінок за останні роки перше місце по рівнях конкурентоз- датності у світі займає США, Японія, Німеччина, Швеція, Швейцарія.

Конкурентні стратегії та впливовість конкурентних сил

Розробка стратегії конкуренції значною мірою означає формулювання того, яким буде бізнес, якими повинні бути його цілі та яка політика потрібна для їх досягнення. Стратегія конкуренції є комбінацією кінцевої мети (goals) даної фірми і засобів (policies), якими вона прагне досягнути цієї мети (рис. 19.4).

Рис. 19.4. Колесо стратегії конкуренції [178, с. 14]

„Колесо стратегії конкуренції” допомагає визначити ключові аспекти стра­тегії конкуренції фірми. У центрі колеса позначено цілі фірми, що чітко визна­чають, як прагне конкурувати фірма та якими є її конкретні економічні й поза­економічні цілі. Спиці колеса — основні оперативні засоби для досягнення фірмою цих цілей. Під кожним заголовком колеса слід подати стислий перелік основних оперативних засобів у цій функціональній сфері. Залежно від при­роди бізнесу управлінський склад може більш чи менш конкретно визначати ці основні оперативні засоби; коли уже визначено, для спрямування діяльності фірми в цілому можна скористатися поняттям стратегії. Як і колесо, спиці (за­соби) повинні виходити з осі (цілей) і бути поєднані одна з одною, бо інакше колесо не котитиметься.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 370 371 372 373 374 375376 377 378 379 380  ... 445