Отже, конкурентноздатність компанії — це можливість використовувати свої сильні сторони і концентрувати свої зусилля у тій області виробництва товарів чи послуг, де воно може зайняти наступальну позицію на внутрішньому та зовнішньому ринках. До основних факторів, які визначають конкурентноздатність компанії, відносять: стратегію фірми, наявність матеріальних, трудових, та фінансових ресурсів, інноваційний потенціал, частка ринку, ефективність менеджменту.
Конкурентоспроможність галузі визначається наявністю технічних, економічних і організаційних умов для створення, виробництва і збуту продукції високої якості, що задовольняє вимоги конкретних груп споживачів. Вона припускає наявність конкурентних переваг перед аналогічними галузями за кордоном, які можуть зумовлюватися раціональною галузевою структурою; групи висококонкурентних фірм-лідерів, які підтягують інші підприємства галузі до свого рівня; налагодженої дослідно-конструкторської та прогресивної виробничо-технологічної бази, розвинутої галузевої інфраструктури, гнучкої системи науково-технічного, виробничого, матеріально-технічного і комерційного співробітництва як всередині галузі, так і з іншими галузями в країні, за її межами, ефективної системи розподілу продукції. Конкурентоспроможність галузі досягається за рахунок як конкурентних переваг її компаній, так і системи їх взаємодії.
Конкурентоспроможність економіки — дуже складне, багатоаспектне поняття, що не має загальновизнаного універсального визначення і розглядається як концентроване вираження економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, реалізованих у товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними закордонним товарам і послугам на внутрішньому і на зовнішніх ринках. Але це лише один, найбільш видимий бік поняття. Інший бік — це переваги системи державного і суспільного устрою країни, політико-правової організації, регулювання всіх сторін громадського життя суспільства, здатність держави забезпечити стійкий, динамічний розвиток національної економіки і пов’язаний з цим матеріальний добробут членів суспільства, який не поступається світовим стандартам. Іншими словами, щоб мати конкурентоспроможну економіку, необхідно створити конкурентоспроможне суспільство, що має незаперечні переваги в різних сферах людської діяльності.
Конкурентноздатність країни чи регіону залежить від здатності створити ефективну, здатну до інновацій систему виробництва товарів та послуг, і тим самим забезпечувати високі стандарти життя.
Отже, загальновизнаного поняття конкурентоспроможності не існує. Конкурентоспроможність товару є проявом конкурентоспроможності підприємства, а конкурентоспроможність підприємств відбиває конкурентоспроможність країни в цілому. Найчастіше термін “конкурентоспроможність” автори наукових публікацій застосовують стосовно товару, рідше — у відношенні підприємств і країни.
Можна сказати, що конкуренція визначається як об’єктивна закономірність товарного виробництва, що виражається в боротьбі суб’єктів ринку за економічно більш вигідні умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільших прибутків.
Конкурентоспроможність можна визначити як здатність деякого класу об’єктів (товар, підприємство, країна) займати деяку ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об’єктів певним ринковим потребам: пропозиція (товар) — попиту, підприємство — можливості забезпечити конкурентні переваги, країна — економічної і соціальної моделі.
Взаємозв’язок понять конкурентоспроможності країни, підприємства, товару і факторів, що їх визначають, тобто детермінант, приведена на рис. 19.2.
» следующая страница »
1 ... 369 370 371 372 373 374375 376 377 378 379 ... 445