Маркетинг

Рис. 5.4. Напрямки асортиментної концепції

Асортиментна концепція виражається у вигляді системи по­казників, які характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту даного виду товарів. До таких показ­ників відносяться: різноманітні види та різновиди товарів (з вра­хуванням типології споживачів), рівень та частота оновлення асор­тименту; рівень та співвідношення асортименту; рівень та співвідношення цін на товари даного виду. Ціль асортиментних концепцій — зорієнтувати підприємство на випуск товарів, які найбільш відповідають структурі та різновиду попиту конкретних покупців (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Система формування асортименту

При цьому існують певні обмеження, а саме:

•   закони, постанови, нормативи (патентне право, захист прав споживачів, охорона навколишнього середовища);

•    темпи науково-технічного прогресу;

•    економічно-ринкові умови (обмеження виробничої потуж­ності, ресурсні та фінансові обмеження, зміни в асортименті конкурентів);

• суспільно-політичні події (захист навколишнього середови­ща, багаторазове використання товару та упаковки). Управління асортиментом передбачає координацію пов’яза­них видів діяльності — технологічної та проектної, комплексного вивчення ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулюван­ня попиту.

До факторів, що обумовлюють процес формування асорти­менту можна віднести:

•    загальні (рівень попиту та рентабельність);

•   специфічні, до яких відносять при формуванні промислово­го асортименту — сировинну і матеріально-технічну бази ви­робництва, досягнення науково-технічного прогресу в про­мисловості; при формуванні торгового асортименту — вироб­ничі можливості виробників, спеціалізацію (тип торгової організації, канали розподілу, методи стимулювання збуту і формування попиту, матеріально-технічну базу торгової фірми тощо).

Завдання щодо планування та формування асортименту по­лягають: перш за все у тому, щоб підготувати «споживчу» спе­цифікацію на виріб, передати його проектному (конструкторсь­кому) відділу, а потім прослідкувати, щоб експериментальний зразок був досліджений, при необхідності модифікований та до­ведений до рівня вимог споживачів.

Товарні стратегії, які застосовують фірми у процесі плануван­ня товарного асортименту:

•    стратегія диференціації;

•    вузька спеціалізація;

•    вертикальна інтеграція;

•    стратегія диверсифікації.

Диференціація — стратегія фірми, яка виробляє різні види од­ного товару, які відрізняються один від одного споживчими влас­тивостями, якостями, упаковкою і призначаються для різних сег­ментів ринку.

Вузька спеціалізація передбачає використання переваг това­ру на відносно вузькому сегменті ринку.

Стратегія вертикальної інтеграції спрямована на розширен­ня ринків збуту фірми шляхом приєднання фірм-постачальників сировини матеріалів та напівфабрикатів.

Диверсифікація — стратегія, що передбачає розширення сфер діяльності фірми на ринках нових продуктів, виробництво яких пов’язане з основним виробництвом. Типовими є горизонтальна, концентрична та багатогалузева диверсифікації.

5.2.     Концепція життєвого циклу товару

Створивши новий товар, фірма-виробник організує його ви­робництво та продаж. При цьому кожна фірма бажає, щоб її товар отримав загальне визнання та попит на нього був сталим якомога довше. Час перебування товару на ринку, тобто його життєвий цикл має у теорії та практиці маркетингу велике значення.

Життєвий цикл товару (ЖЦТ) — це концепція, що визначає послідовність стадії розвитку товару на ринку в межах відповідно­го періоду. За допомогою цієї концепції робиться спроба описати збут товару, прибуток, поведінку споживачів і конкурентів та виз­начити стратегію маркетингу, починаючи з виведення товару на ринок до його ліквідації.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85  ... 182