Рис. 5.4. Напрямки асортиментної концепції |
Асортиментна концепція виражається у вигляді системи показників, які характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту даного виду товарів. До таких показників відносяться: різноманітні види та різновиди товарів (з врахуванням типології споживачів), рівень та частота оновлення асортименту; рівень та співвідношення асортименту; рівень та співвідношення цін на товари даного виду. Ціль асортиментних концепцій — зорієнтувати підприємство на випуск товарів, які найбільш відповідають структурі та різновиду попиту конкретних покупців (рис. 5.5).
Рис. 5.5. Система формування асортименту |
При цьому існують певні обмеження, а саме:
• закони, постанови, нормативи (патентне право, захист прав споживачів, охорона навколишнього середовища);
• темпи науково-технічного прогресу;
• економічно-ринкові умови (обмеження виробничої потужності, ресурсні та фінансові обмеження, зміни в асортименті конкурентів);
• суспільно-політичні події (захист навколишнього середовища, багаторазове використання товару та упаковки). Управління асортиментом передбачає координацію пов’язаних видів діяльності — технологічної та проектної, комплексного вивчення ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту.
До факторів, що обумовлюють процес формування асортименту можна віднести:
• загальні (рівень попиту та рентабельність);
• специфічні, до яких відносять при формуванні промислового асортименту — сировинну і матеріально-технічну бази виробництва, досягнення науково-технічного прогресу в промисловості; при формуванні торгового асортименту — виробничі можливості виробників, спеціалізацію (тип торгової організації, канали розподілу, методи стимулювання збуту і формування попиту, матеріально-технічну базу торгової фірми тощо).
Завдання щодо планування та формування асортименту полягають: перш за все у тому, щоб підготувати «споживчу» специфікацію на виріб, передати його проектному (конструкторському) відділу, а потім прослідкувати, щоб експериментальний зразок був досліджений, при необхідності модифікований та доведений до рівня вимог споживачів.
Товарні стратегії, які застосовують фірми у процесі планування товарного асортименту:
• стратегія диференціації;
• вузька спеціалізація;
• вертикальна інтеграція;
• стратегія диверсифікації.
Диференціація — стратегія фірми, яка виробляє різні види одного товару, які відрізняються один від одного споживчими властивостями, якостями, упаковкою і призначаються для різних сегментів ринку.
Вузька спеціалізація передбачає використання переваг товару на відносно вузькому сегменті ринку.
Стратегія вертикальної інтеграції спрямована на розширення ринків збуту фірми шляхом приєднання фірм-постачальників сировини матеріалів та напівфабрикатів.
Диверсифікація — стратегія, що передбачає розширення сфер діяльності фірми на ринках нових продуктів, виробництво яких пов’язане з основним виробництвом. Типовими є горизонтальна, концентрична та багатогалузева диверсифікації.
5.2. Концепція життєвого циклу товару
Створивши новий товар, фірма-виробник організує його виробництво та продаж. При цьому кожна фірма бажає, щоб її товар отримав загальне визнання та попит на нього був сталим якомога довше. Час перебування товару на ринку, тобто його життєвий цикл має у теорії та практиці маркетингу велике значення.
Життєвий цикл товару (ЖЦТ) — це концепція, що визначає послідовність стадії розвитку товару на ринку в межах відповідного періоду. За допомогою цієї концепції робиться спроба описати збут товару, прибуток, поведінку споживачів і конкурентів та визначити стратегію маркетингу, починаючи з виведення товару на ринок до його ліквідації.
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 182