В сучасній українській економічній літературі має місце розмежування власності насамперед на економічний та юридичний аспект з одночасним поєднанням в окремих роботах цих двох аспектів. Так, в одному підручнику "Основи економічної теорії" дається ряд визначень цієї категорії, які, однак, недостатньо відповідають критеріям категоріальності, а також не позбавлені окремих важливих недоліків.Такі недодіки присутні:
^ по-перше, в положенні, що соціадьно-економічна сутність власносгі розкривається і реалізується в площині взаємодії "людина- людина". Недоліком даного положення є те, що відносини власності розглядаються однобічно, тобто без врахування взаємозв'язку відносин між людьми з тими об'єктами власності, з приводу привласнення яких формуються та розвиваються такі відносини власності.
по-друге, така ж однобічність притаманна їх трактуванню власності в юридичному контексті: "власність в юридичному розумінні відтворюється системою зв'язку "людина - річ". Надалі автори спростовують дане положення, оскільки стверджують, що "як юридично правова категорія власності відображає майнові відносини, свідомі, вольові взаємозв'язки в юридичних та фізичних осіб відносно присвоєння благ, що закріплюється системою відповідних прав власності". У даному разі спростування полягає в тому, що цей аспект категорії не зводиться лише до взаємозв'язків між людиною і річчю.
по-третє, виділивши у власності соціально-економічний та юридично-правовий аспекти, автори зупиняються на цьому і не обґрунтовують категорію економічної власності. Якби вони це зробили, то коректним було б порівняння осганньою з системою економічних відносин. Проте замість цього вони еклектично поєднують в єдину цілісну категорію і економічні, і виробничі відносини, називаючи їх "економічними виробничими відносинами". Слідом за цим іде наступна теоретико- методологічна недоречність: замість порівняння економічного змісту власності, вони порівнюють відносини власності в цілому (в єдності економічного та юридичного аспектів) з так званими "економічними виробничими відносинами".
^ по-четверте, розглядаючи структуру відносин власності через поняггя "привласнення - відчуження" (як економічні категорії), вони чомусь окремими складовими привласнення називали володіння, розпорядження і користування, а отже поєднали в єдине ціле економічні
і юридичні категорії.
Інші українські вчені - А. Задоя та Ю. Петруня характеризують власність як "закріплення права контролю економічних ресурсів і життєвих благ за певними суб'єктами ". Право контролю - це право користування і розпорядження об'єктом
. Як бачимо, автори відтворили одну із західних версій визначення власності, звели останню до чисто правової категорії.
У багатьох роботах українських і російських вчених має місце механічне поєднання власності як економічної категорії та її правового аспекту.
Щоб дати наукову характеристику основних аспектів власності як соціологічної категорії, розглянемо кожен з них (аспектів) з урахуванням їх субординації.
На нашу думку, власність у цілому (а не лише її економічний або юридичний аспект) є складною і багатоплановою соціологічною категорією, в якій виділяють економічний, соціальний правовий, політичний та інші аспекти. Тому власність вивчають різні науки: політична економія, економічна теорія, юриспруденція, філософські науки, соціологія та ін.
Двома найважливівими аспектами категорії "власність" є економічний і юридичний. Економічну власність як категорію можна визвачити двояко: через виробничі відносини і більш глибоко - через призму основних форм економічного закону. У першому випадку вона означає виробничі відносини між людьми у процесі виробництва та привласнення різноманітних об'єктів (засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання та ін.) в усіх сферах суспільного відтворення.
» следующая страница »
1 ... 81 82 83 84 85 8687 88 89 90 91 ... 279