Слід, передусім, зауважити, що концепція "Ното есопотісш" стала значно застарілою, оскільки у розвинутих країнах світу відбувається активний розвиток людини соціальної.
Проповідування чистої науки, непохитності ідей і принципів вільної конкуренції, приватної власності та інші положення порушують принцип історизму. Неокласичний напрям не використовує такий новітній метод дослідження як системний підхід, протиставляючи йому, принципу історизму та ін. засобам пізнання, функціональний аналіз. Хоча останній є плідним методом дослідження сутності економічних понять і категорій, його необхідно використовувати в комплексі з іншими елементами діалектики.
Методологічною основою неокласичного напряму є насамперед використання мікроекономічного аналізу, тобто оцінки сутності економічних явищ і процесів з боку окремих індивідуумів, підприємств, а також на рівні окремої галузі. Саме це відрізняє неокласичний напрям
від класичної школи політичної економії, яка аналізувала економічну систему з точки зору класів чи суспільних груп. Іншою суттєвою відмінністю між ними є відношення до ролі держави в економіці. Представники неокласичного напряму також зосередили основну увагу на використанні кількісних методів дослідження (зокрема граничних величин), що дало змогу широко використати математичний апарат. Це було втілено в концепції граничної продуктивності Дж.-Б. Кларка.
Проте, якщо в математиці акцентування на кількісному аналізі є виправданим, то в економічній теорії найважливішу роль відіграє якісний аналіз. Саме з його допомогою обгрунтовуються всі важливіші економічні категорії, а кількісний підхід допомагає доповнити особливості їх використання в умовах, що змінюються. Крім того, якісний аналіз є найважливішим інструментом обгрунтування економічних законів, що власне й складає кінцеву мету об'єктивного економічного дослідження.
Методологічним принципом неокласичного напряму є мінова концепція, що вимагає стислого з'ясування її сутності.
Мінова концепція. Вперше цей принцип був проголошений меркантилістами, яків вважали, що виникнення і примноження багатства здійснюється лише у сфері обміну (зокрема при здійсненні грошового обігу і товарного обміну), а джерелом прибутку є нееквівалентний обмін. Тому предметом вивчення політичної економії вони називали сферу обміну, ігнорували безпосереднє виробництво як вирішальну сферу суспільного відтворення і найважливіший об'єкт дослідження.
Мінова концепція - найважливіший методологічний принцип західної економічної науки, що стверджує вирішальну роль обміну в економічному житті суспільства, зокрема серед основних сфер суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання).
Класики політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо джерелом багатства вважали сферу виробництва, тому вона стала основним предметом їх дослідження. Водночас ці вчені неоправдано ігнорували економічну роль сфери обміну, притаманні їй внутрішні закони.
Еклектичну позицій стосовно співвідношення сфер безпосереднього виробництва і обміну зайняли Ж.-Б. Сей та Дж. Мілль. Визнаючи вирішальну роль сфери виробництва, Ж.-Б. Сей водночас стверджував, що у взаємовідносинах між працею і капіталом першочергове значення має обмін "послугами"між робітниками і капіталістами, що означало фактичне проповідування мінової концепції. Дж. Мілль відносини експлуатації між двома класами у сфері виробництва підмінив
відносинами обміну частки виробників в продукті праці, яка нібито визначається співвідношенням попиту і пропозиції цього продукту та за власністю на цей продукт. Насправді, наймані робітники є власниками лише своєї робочої сили, а частини продуктів праці - після їх придбання за отриману заробітну плату.
Представники австрійської школи політичної економії (Е. Бем- Баверк, Ф. Візер. К. Менгер та ін.) вирішальними сферами суспільного відтворення вважали обмін і споживання. Тому із граничної корисності товару (тобто суб'єктивної оцінки "граничної корисності" останнього (граничного) екземпляра, що задовольняє найменш нагальну потребу) ними виводилась об'єктивна мінова цінність, а з неї- ринкова ціна товарів. При цьому ігнорувався визначальний вплив на вартість (у т. ч. цінність) товарів, сформованих у сфері безпосереднього виробництва суспільно- необхідних витрат виробництва.
» следующая страница »
1 ... 40 41 42 43 44 4546 47 48 49 50 ... 279