Особливо значним був висновок Е. Ліндаля про те, що зниження відсоткової ставки в умовах масового безробіття супроводжується меншим (у порівнянні з ситуацією повної зайнятості) зростанням загального рівня цін. У 1931 р. у статті, що була надрукована у шведському економічному журналі "Ekonomisk tidskrift” Г. Мюрдаль значно розвинув теорію відсоткової ставки і кумулятивних процесів К.Вікселя. У цій праці, що появилася англійською мовою у 1939 р. під назвою "Грошова рівновага", він одним з перших економістів запровадив розповсюджений нині метод економічного аналізу на основі відмінності величин ех ante (тобто передбачуваних, планових) і ex post (тобто фактичних, реально здійснених). Адже фактично зроблені інвестиції завжди співпадають з фактичними заощадженнями, але для передбачуваних величин такого збігу не існує. Допустимо, учасники виробництва передбачають здійснити в майбутньому якийсь обсяг інвестицій, а з отриманих доходів зробити певні заощадження. Видно, що ці величини можуть співпасти тільки випадково, як правило, вони будуть різні. Адже як можна у передбачуваних величинах точно врахувати, наприклад, зміну цін і не тільки їх. На противагу статичному підходові в аналізі господарського процесу, що на той час був утверджений в економічній теорії, запровадження понять ex ante і expost мало вирішальне значення для теорії економічної динаміки.
Г. Мюрдаль у своїх наукових дослідженнях велику увагу приділяв теорії грошей. Зроблений ним всебічний аналіз підвів його до думки, що "кількісна" теорія грошей, на якій базується монетарна теорія циклу, - "груба", вона виключає багато економічних факторів і тому є "неправильною ". Це свідчить про те, що він розумів: грошовий сектор не є в економіці автономним. Насправді всі економічні сфери тісно переплетені та взаємопов'язані, підпорядковуються діянню об'єктивних економічних законів.
В "Економічних результатах фіскальної політики" Г. Мюрдаль запропонував активізувати фіскальну політику для подолання Великої депресії. Учений, заради підтримки громадської довіри, висловлювався за покриття дефіциту, що утворився в ході кризи і депресії, відповідним бюджетним надлишком у час наступного за депресією періоду підйому. Фактично шведська школа, активність якої значною мірою була зобов'язана діяльності Г. Мюрдаля, мала пріоритет у розробці моделі макроекономічної політики ще до того, як вийшла у світ книжка Дж. М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936 р.).
Г оловним для Г. Мюрдалябуло вивчення процесу економічного розвитку, перш за все руху до більш інтегрованих планових економік у західних країнах і повсюди в світі. Вчений рекомендував урядові Швеції ввести систему планування. Він виділяв такі категорії, як "програма " і "передбачення ". Під "програмою" розумів намічений план дій, а під "передбаченням" - прогноз майбутніх подій. В основі перетворень повинен бути не ринковий автоматизм, авибірта реалізація ефективної економічної політики, планування організаційних, технологічних, соціально-економічних перетворень. З 1948 р. у Швеції на основі концепції індикативного планування (програмування) економіки почали складати п'ятирічні плани.
Г. Мюрдаль критикував чисто економічний підхід до проблем добробуту, за якого не вказуються політичні цілі. На його думку, економістам не варто побоюватися відкрито проголошувати політичні переконання і робити їх складовим елементом дослідження, оскільки економістів, як правило, надихає не лише науковий інтерес, але й прагнення до вдосконалення суспільства. Великі економісти завжди пропонували свої рекомендації у галузі політики (Д. Рікардо, К. Маркс, Дж. Кейнс). Знайомство Г. Мюрдаля з працями американських інсти- туціоналістів зміцнило його в переконанні, що проблема суспільних цінностей має важливе значення в економічній науці.
» следующая страница »
1 ... 218 219 220 221 222 223224 225 226 227 228 ... 279