Ф. Хайєк вважає, що провідна роль у формуванні і поширенні практичних поточних знань пр о господарство належить механізму ринку, який через систему цін, зміни співвідношення попиту і пропозиції, рекламу, тощо систематично передає інформацію про те, що, де, як, коли виробляти, купувати та продавати, і тим самим забезпечити координацію дій учасників ринку. Ринок, таким чином, розглядається як своєрідний інформаційний механізм, що забезпечує отримання не фрагментарного, а системного знання про економіку без якого неможлива будь-яка ефективна господарська діяльність. З цих позицій Ф. Хайєк вступає у полеміку з іншими представниками неокласичної школи, які вважають,
що ринок являє собою соціальний механізм, який розподіляє обмежений і до того ж відомий обсяг ресурсів у відповідності з обсягом і структурою потреб покупців. З точки зору Ф. Хайєка, якби проблема полягала в такого роду розподілі, то ринок з властивою йому конкуренцією був би не потрібний. З таким завданням цілком справилася б система планового розподілу виробничих продуктів з єдиного центру. Ринок же, стверджує Ф. Хайєк, наділений такою перевагою, що він у стані ефективно розподіляти ті ресурси, які раніше не були і не могли бути враховані, на господарські цілі, які раніше не були і не могли бути виявленими. Конкуренція, писав Ф. Хайєк, це ефективний спосіб спрямування невідомих ресурсів на невідомі цілі. Ці завдання ринок може виконати тому, що він виявляє, поширює і ефективно використовує раніше невідомі дані про потреби, ресурси і технології, тобто діє як специфічна інформаційна система.
Як пояснює Ф. Хайєк, спонтанний характер ринкового порядку означає, що будь-яке втручання у нього може лише підірвати механізм ринку і паралізувати господарську систему в цілому. Більше того, будь- який свідомий контроль над господарським життям, будь-яка економічна політика, що націлена на отримання певних результатів, чи то політика повної зайнятості, економічного зростання, боротьби з інфляцією або економічними спадами, балансування попиту і пропозиції грошової маси, тощо, на думку Ф.Хайєка, в принципі неможлива, оскільки вона не в змозі врахувати і використати той масив знань, що необхідний для її успішної реалізації, і може мати руйнівні наслідки для економіки. Не менш негативні наслідки втручання у ринковий порядок з метою його реформування або вдосконалення, незалежно від того, якими намірами керуються особи, що зазіхають на цей порядок. Ринковий порядок розвивається на основі власної внутрішньої логіки, що не має нічого спільного з морально- етичними нормами, які відстоюють представники тих чи інших соціальних верств і класів, що вимагають більшої справедливості, більшої рівності у розподілі прибутків, майна, тощо.
Ідею спонтанності розвитку ринкового порядку Ф.Хайєк поширив і на його складові, у тому числі й на гроші. Останні, на його думку, не повинні виступати у ролі інструмента економічної політики держави, що має на меті (як пропонували монетариста) забезпечення постійного темпу приросту грошової маси в обігу у відповідності з обсягом попиту на гроші, бо, на думку Ф. Хайєка, це суперечить самій природі даного явища. Стабільність грошової системи може бути досягнута лише на шляхах її лібералізації, яка передбачає відміну урядової монополії на емісію грошей
і заміну її конкуренцією приватних емітентів. Такого роду конкуренція відповідала б ринковій природі грошей і була б здатна не допустити інфляцію та економічні спади, що породжені політикою державного регулювання економіки. Дана позиція Ф. Хайєка спрямована як проти монетаризму, так і проти кейнсіанської концепції, що розглядає гроші у якості одного з інструментів державного впливу на економіку.
Кейнсіанство взагалі стало однією з головних мішеней критики Ф. Хайєка. Виступаючи проти нього, вчений використав свою концепцію спонтанного ринкового порядку, яка в принципі виключає будь-яке втручання держави в економічне життя суспільства. Разом з тим, Ф.Хайєк у цій боротьбі спирався і на свої уявлення про "неявне "знання господарських суб'єктів, докоряючи Дж.М.Кейнса в тому, що він переоцінює можливості економічної науки, здатної дати лише абстрактне, а тому не повне знання про загальні тенденції економічного життя, і залишає в стороні головне - практичні знання господарських агентів, що лежать в основі реальних економічних процесів. Неприйнятним для Ф.Хайєка виявився й підхід Дж. М. Кейнса до явищ ринкової економіки з позицій макрорівня. За Ф. Хайєком, даний рівень економічних залежностей не має аналогів у реальній дійсності, де всі економічні рішення приймаються лише індивідами з врахуванням їхніх суб'єктивних оцінок і переваг.
» следующая страница »
1 ... 191 192 193 194 195 196197 198 199 200 201 ... 279