На відміну від неокласиків, які вважали гнучкість цін основним засобом відновлення економічної рівноваги, Дж. Кейнс вважав таку гнучкість нереальною із-за монополізації економіки. В абстрагуванні від цього феномену полягає ще один істотний недолік неокласичної теорії.
Якщо неокласики одним із випадків неспроможності ринку забезпечити ефективній розподіл ресурсів називали існування в деяких галузях бар'єрів для вільного переливу капіталів, що вимагає державного
втручання у механізм ринкового регулювання, а отже недооцінювали процес монополізації економіки, то Кейнс стверджував, що без державного втручання ринкова економіка досягти рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції за наявності значних обсягів безробіття не може.
Основними засобами збільшення інвестицій він вважав проведення грошово-кредитної і бюджетної політики. При проведенні першої необхідно максимально знижувати ставки відсотка за кредит шляхом забезпечення достатньої кількості грошей в обігу, а отже відповідних обсягів грошової емісії, а також відмови від пануючого на той час золотого стандарту. Оскільки така емісія неминуче викликає інфляцію, то остання повинна носити контрольований характер. До того ж масове безробіття є більшою загрозою для капіталізму, ніж контрольована інфляція. Він дійшов висновку, що з метою досягнення загальних соціальних вигод, держава повинна нести зростаючу відповідальність за безпосередню організацію інвестицій.
Іншими засобами державного регулювання він вважав збільшення державних витрат та ефективний вплив на зростання споживчого попиту (в останньому випадку держава повинна послабити властиву людям схильність до заощадження), а також перерозподіляти доходи на користь найбідніших верств населення, що сприятиме зростанню платоспроможного попиту на найбільш масові товари. Бюджетну політику він також пов'язував із зменшенням доходів державного бюджету, а отже із його дефіцитом.
Крім того, Кейнс пропонував використовувати систему податкових пільг для підприємців, які вкладають інвестиції у виробництво та надавати їм субсидії, збільшувати державні капіталовкладення у пріоритетні галузі економіки, розвивати гарантований державний ринок шляхом державних замовлень і державних закупівель.
Рекомендації Дж. Кейнса лягли в основу економічної політики більшості розвинутих країн світу у 50-70-ті роки XX ст. Це послабило глибину економічних криз, позитивно вплинуло на стабільність економічної системи. Водночас стимулювання попиту та інші кейнсіанські методи регулювання економки зумовили високий рівень інфляції. Крім того, у 70-ті роки розвинулись структурні кризи в економіці, що призвело до посилення нерівноваги на ринку робочої сили та виникнення нових диспропорцій.
Все це вимагало певного переосмислення кейнсіанської теорії, що неминуче призвело до появи неокейнсіанства. Основними недоліками теорії Кейнса вони вважали спрощену характеристику економіки, в якій існує або інфляція, або безробіття, кожну з яких можна усунути шляхом використання протилежних методів грошово-кредитної і бюджетної політики; абстрагування від фактичної зміни цін, від розподілу доходів та ін. Вперше таке концептуальне переосмислення здійснили англійські економісти Дж. Робінсон і Н. Калдор. Так, Дж. Робінсон ввела в макроекономічний аналіз такі фактори, як монополістичне ціноутворення, розподіл доходів, що впливає на рівень заощаджень, прагнення фірм та компаній до зростання та виживання в умовах конкурентної боротьби, які значною мірою впливають на рівень інвестицій та ін.
Інші представники посткейнсіанства - Е. Хансен, Р. Харрод, Е. Домар (США); Дж. Хікс (Великобританія) та ін. намагались розробити теорію державного регулювання економіки в усіх фазах циклу, а також тривалого економічного зростання та економічної динаміки, оскільки теорії Кейнса був властивий статичний підхід. Вони вважали імпульсом економічного зростання передусім зростаючі доходи, а також стверджували про необхідність врахування впливу науково-технічного прогресу, зростання чисельності населення, величини капіталу та його структури на інвестиції. Е. Хансен, зокрема, засобами антициклічного регулювання вважав стабілізацію обсягів інвестицій та компенсацію коливань приватних інвестицій, проведення грошово-кредитної, бюджетної та фіскальної політики.
» следующая страница »
1 ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152 ... 279