Водночас неокласики не заперечують існування окремих випадків, коли ринкова економіка не здатна забезпечити ефективний розподіл ресурсів. Така ситуація виникає у разі необхідності задоволення потреб в суспільних благах, за умови існування в деяких галузях економіки бар'єрів для вільного переливу капіталів, наявності неповної або неповноцінної асиметричної інформації у суб'єктів господарювання та ін. Саме у цих випадках доцільне державне регулювання за умови чіткого з'ясування критеріїв доцільності державного втручання, оскільки воно пов'язане з певними витратами.
Так, при виробництві суспільних благ (освіта, контроль за станом навколишнього середовища, оборона країни та інших), якими споживачі користуються без будь-яких перепон, у них немає потреби купувати ці блага, а отже оплачувати їх виробництво, що унеможливлює виробництво цих благ підприємцями, держава виконує цю функцію сама. При цьому суспільні блага можуть вироблятись або на державних підприємствах, або, вилучаючи податки, держава частину цих коштів спрямовує на фінансування таких благ на державних підприємствах. У такому разі
оптимальний обсяг їх виробництва може порушуватись внаслідок наявності у чиновників державного апарату власних цілей, що призведе до надмірного вилучення податків і виробництво суспільних благ буде недостатньо ефективним.
Якщо йдеться про існування бар'єрів для вільного переливу капіталів між галузями, то до них відносять монополізацію передової техніки та технології у крупних компаній тих чи інших галузей народного господарства, монополізацію дешевих ринків сировини, електроенергії тощо. Тому нові компанії з метою проникнути в такі галузі повинні затратити додаткові ресурси, що знижує їх конкурентоспроможність. На думку неокласиків, держава повинна надавати таким компаніям податкові пільги, дешеві кредити, субсидії та інше.
Наявність асиметричної інформації або інтерналії- це можливість отримати додаткові вигоди або понести зайві витрати суб'єктами комерційної угоди, які не були передбачені при її укладанні (наприклад, купівля неякісного товару, порушення комерційної угоди одним із суб'єктів та ін.). Щоб їх уникнути необхідно отримати додатково інформацію про якість продукції, вести спостереження за своїм контрагентом. Проте витрати на отримання такої інформації можуть перевищувати величину доходів від самих угод. Роль держави у даному разі, на думку неокласиків, повинна полягати в тому, щоб виробити чітку процедуру укладання комерційних угод, встановлювати санкції за їх порушення, здійснювати належний контроль за якістю товарів шляхом встановлення стандартів якості, законодавчого захисту прав споживачів.
Загалом концепції неокласиків, у яких завдання держави полягають у нейтралізації та компенсації окремих сторін "недостатності ринку ", отримали узагальнюючу назву суспільного добробуту. Її основи були сформульовані А. Пігу. На його думку, держава повинна займатись виробництвом суспільних благ, обмежувати негативні ефекти монополії та ін. за допомогою податків ї субсидій.
Проте представники неокласичного напряму при характеристиці мінімального втручання держави в економіку ігнорують:
по-перше, принцип історизму. Це виявляється у тому, що мінімальне втручання держави в умовах капіталізму існувало на всіх етапах його розвитку.
^ по-друге, їх твердження про існування в сучасних умовах вільної ринкової економіки перетворились в догму, тобто перестали відповідати дійсності ще наприкінці XIX - на початку XX ст. Цю догму вони намагаються модернізувати аналізом окремих випадків, коли вільний ринок не може забезпечити ефективного розподілу ресурсів, що робить догму дещо привабливішою, але не менш хибною в теоретико- методологічному аспектах.
по-третє, грунтуючись на засадах атомізму в економічній теорії (тобто переносячи принципи мікроекономічного аналізу поведінки окремих фірм на макроекономічні процеси), вони не спроможні зрозуміти якісно нову роль держави на вищій стадії капіталізму. Таку роль у XX ст. серед немарксистських теорій вперше обгрунтував Дж. Кейнс. Мікроекономічний підхід виявляється і в тому, що ринкова економіка аналізується як процес взаємодії окремих фірм і споживачів.
» следующая страница »
1 ... 140 141 142 143 144 145146 147 148 149 150 ... 279