Економічна теорія

1)   це система економічних відносин;

2)    такі економічні відносини складаються між виробниками — господа­рюючими суб’єктами товарного господарства;

3)    ці відносини складаються (мають місце) в процесі реалізації виробле­них товарів та послуг шляхом купівлі — продажу;

4)    процес реалізації товарів та послуг регулюється законами товарного гос­подарства і насамперед законом попиту та пропозиції.

Сукупність зазначених рис якраз і відбиває той факт, що ринок — про­відна, невіддільна категорія товарного господарства.

Якщо мова йде про ринок як систему (“система” в перекладі з грецької — утворення, складення), то для з’ясування її сутності треба мати на увазі, що цій системі, як і будь-якій іншій, притаманні, по-перше, сукупність господарських одиниць, організаційно об’єднаних, які разом виконують спільну функцію (така спільна функція відбиває сутність самої системи), по-друге, ринкова системаявляє собою цілісне явище, по-третє, ринок має здатність до відтворення на власних за­садах. Виходячи з цього, ринкова економіка може функціонувати і розвиватися як система лише за умов вищезазначених ознак, їх єдності та взаємозв’язку.

До елементів ринкових відносин слід віднести:

а)  платоспроможний попит (тобто такий попит, який забезпечений пев- ною грошовою масою);

б)  пропозицію товарів, яка, як правило,зумовлена рівнем розвитку про­дуктивних сил суспільства;

в)  переважно вільні ціни (такі ціни якраз і формують передусім в процесі взаємодії, взаємозв’язку платоспроможного попиту та пропозиції).

Якщо платоспроможний попит віддзеркалює систему потреб суспільства, то пропозиція — масу товарів та послуг, яка може бути вироблена і в будь-який

105

необхідний момент доставлена на ринок. У свою чергу, ціна як певна кількість грошей, що сплачується в процесі реалізації того чи іншого товару (послуги) і формується під впливом багатьох чинників (в т.ч., як вже відзначалося, попиту та пропозиції) виступає сполучною ланкою між попитом та пропозицією.

До умов, необхідних для розбудови, ефективного функціонування та по­дальшого розвитку ринку, слід віднести:

1)    наявність у суспільстві плюралізму (множини) форм власності, в тому числі обов’язково приватної, яка дозволяє найбільш повно реалізувати інтере­си суб’єкта цієї форми власності;

2)    рівність всіх форм власності перед законом і однакову їх захищеність;

3)    свободу підприємництва, яка передбачає, що господарюючий суб’єкт має право обирати будь-яку (в межах чинного законодавства) форму діяльності, придбати економічні ресурси і здійснити виробництво із цих ресурсів певних товарів (послуг) на свій розсуд, а також реалізувати ці товари (послуги) за своїм бажанням;

4)    свободу вибору, тобто, свободу власника ресурсів (виробника) розпо­ряджатися ними, а споживача — власника грошей — вільно купувати товари (послуги), які він вважає доцільними для задоволення своїх потреб;

5)    наявність особистого інтересу, який є рушійною силою ринку і спрямо­ваний на те, щоб господарюючий суб’єкт мав змогу мінімізувати витрати, мак- симізувати прибуток, а споживач — придбати певний товар (послугу) за най­нижчою ціною, саме завдяки особистому інтересу виробники і споживачі реа­лізують свій вільний вибір;

6)    впровадження механізму конкуренції, що означає, по-перше, наявність на ринку великої кількості незалежних продавців і покупців будь-якого про­дукту або ресурсу і це не дозволяє їм істотно вплинути на ринкову ситуацію, а відповідно і на ціну товару (послуги), по-друге, конкуренція означає також сво­боду для покупців і продавців виходити на ті чи інші ринки і покидати їх. Цей аспект конкуренції обумовлює гнучкість, яка життєво важлива для того, щоб економіка надовго зберігала ефективність і могла адаптуватися до змін, уподо­бань споживачів, технологій або пропозиції ресурсів;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 77 78 79 80 81 8283 84 85 86 87  ... 384