Економічна теорія

Ринок засобів виробництва, який би відповідав існуючим вимогам рин­кової системи, тільки-но формується в Україні. Такий ринок передбачає жор­стку відповідальність за виконання умов договорів (контрактів) щодо купівлі- продажу засобів виробництва. Одним з напрямків становлення повнокровно­го ринку засобів виробництва стає такий інститут як товарна біржа (більш детально про товарну біржу мова буде йти нижче).

По-третє, невіддільною ланкою ринкової структури є ринок робочої сили або ринок праці. Функціонування такого ринку передбачає надання кожній людині права на вільний продаж своєї здатності до праці, яка в умовах перехо­ду від простого товарного господарства до капіталістичного стає товаром особ­ливого роду — робочою силою. Купівля-продаж робочої сили здійснюється відповідно до попиту на неї на засадах трудового найму шляхом укладення до­говору (контракту) між найманими працівниками і роботодавцями (підприєм­ствами). Порядок укладання такого договору (контракту) визначається сусп­ільними потребами та індивідуальними можливостями працівника-носія, влас­ника цього товару і залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цей товар. Такого ринку за часів панування командно-адміністративної системи не було і бути не могло, бо робоча сила взагалі не вважалась товаром (панувало догматичне положення, відповідно до якого кожний член соціалістичного сус­пільства водночас був співвласником всіх існуючих засобів виробництва, учас-

108

ником їх використання і як висновок таких догматичних постулатів—співвлас- ником виробленого суспільного продукту).

Ринок робочої сили—явище складне і динамічне, бо в його межах можуть виділятися такі підсистеми, як ринки професійні, галузеві, регіональні, ринки матеріальної і нематеріальної сфер виробництва, які між собою тісно взаємо- позв’язані, постійно змінюються як кількісно, так і якісно.

Для того щоб створити реальний, нормально функціонуючий ринок ро­бочої сили, необхідно надати працівнику можливість вільного пересування (пе­реїзду) не тільки в межах країни, а й поза нею. Для цього потрібно, по-перше, скасувати існуючий інститут “прописки” до певного житла і замість цього впро­вадити порядок обов’язкової реєстрації громадянина в органах місцевого са­моврядування, а по-друге, створити такі матеріальні умови, за яких кожний працюючий мав би змогу купити квартиру, будинок або орендувати їх на пев­ний час.

Оскільки кожний з учасників договору найму (робітник і підприємець) мають право продавати чи не продавати робочу силу, купувати чи не купувати її, то невіддільним елементом ринку робочої силу є безробіття. Безробітними визнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які з причин, що не залежать від них, не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність підхо­дящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, і справді шукають роботу. Правовий статус безробітних в Україні регулюється Законом “Про зай­нятість населення”

.

Треба мати на увазі, що ринок робочої сили в Україні також перебуває в стадії формування, а офіційна статистика не має реальної інформації про його справжній стан, бо більшість працездатного населення, яка фактично не пра­цює, не звільняється і тому не може користуватися послугами служб зайня­тості, а за погодженням з адміністрацією і профспілками перебувають у трива­лих відпустках без отримання платні або час від часу засвідчують своє перебу­вання на робочому місці, сподіваючись, що підприємства, які простоюють, згодом поновлять виробництво.

По-четверте, неодмінною ланкою ринкової структури є ринок валюти (ва­лютний ринок), де предметом купівлі-продажу є різні національні валюти, а також платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви) виражені в іноземній валюті. Механізм функціонування цього ринку зумовлений розвитком зовні­шньоекономічних зв’язків між країнами і необхідністю взаємних розрахунків. Найбільш широковживаною валютою в таких розрахунках є американський долар, євро, а також англійський фунт стерлінгів, японська ієна. Провідною установою, де відбувається прирівняння української національної валюти — гривні (введена в обіг з вересня 1996 р.) з валютами інших країн є Українська міжбанківська валютна біржа. Саме тут на підставі взаємодії попиту на різні національні валюти та пропозиції їх, встановлюється ціна української гривні (її курс) стосовно провідних валют світу. Крім офіційного, може існувати і нео­фіційний (“чорний”) валютний ринок.

 

« Содержание


 ...  85  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я