Це прискорило доларизацію країни і прагнення зберегти кошти шляхом вкладення їх у матеріальні активи: золото, житло, машини та інші види майна. Цим пояснюємо різке падіння рівня монетаризації країни — з 80 % до 12 % (пізніше він виріс до 15 %). Але ці 15 % визначаються за вузькою базою товарів, залучених в обіг.
М’яке введення гривні у 1996 р. не можна вважати введенням національної грошової одиниці, оскільки ця процедура просто полягала в перейменуванні карбованців на гривню, без урахування активів країни, її національного багатства, середньої ціни продажу одиниці національного продукту, обсягу послуг і кількості товарів. Тобто ця так звана реформа, що полягала у введенні гривні, не була монетариською, як і сучасна грошова політика.
Основним елементом впливу на економіку в кейнсіанській моделі є зміна рівня відсоткової ставки. У нас же рівень відсоткової ставки настільки великий (через відсутність довіри до економічної політики держави і безглуздо жорсткої податкової політики), що його зміна ніяк не впливає на реальну економіку. Цей рівень розрахований тільки на ризиковий капітал, який після 17 серпня 1998 р. став у нашій державі набагато обережнішим, і за ризик потребує ще більш високої відсоткової ставки. Отже, у нас насправді унікальна за своєю недієздатністю грошова політика.
Звідси й унікальна величина відношення очікуваного у 1999 р. зовнішньоторговельного обігу до очікуваного у 1999 р. ВВП, яка становить понад 90 %. Це приголомшливий рівень для будь-якої розвиненої країни. (У 1999 р. він становив 78 % — цифра не менш фантастична).
Внаслідок такого “введення” національної грошової одиниці за бортом виявилися квартири, що були приватизовані, акціоновані промислові об’єкти, земля, що була приватизована, і багато іншого, побудованого і створеного за рахунок обігу долара. Під цю власність у період високої інфляції в 1992-93 ро-
100
ках активно вводили долар—для виконання функції засобу обігу. Так, тільки ринок приватного житла у Києві становить не менш як $15 млрд. Тільки в 1998 р. через біржу Десятину було продано квартир на $1 млрд, а вся готівкова база країни (агрегат МО) становила в жовтні 1999 р., за перерахунком на долари, близько 1,9 млрд. Абсолютно зрозуміло, що ця кількість грошей не може обслуговувати навіть нормальну сплату податків при наявних ставках, навіть при всьому бажанні їх платити. Ще більше вражають цифри, наведені Анатолієм Гальчинським. Вартість землі, що була приватизована, згідно з наявними розцінками, становить 190 млрд грн. Можете порівняти цю цифру з усією грошовою масою країни (агрегат М2) — 20,4 млрд грн. А якщо додатково врахувати весь приватний житловий фонд і всю акціоновану власність, то стає абсолютно зрозумілим, що навіть $7-8 млрд, що беруть участь — за непрямими оцінками — в обігу (не враховуючи тих, які використовуються як засіб накопичення), не можуть обслуговувати економіку країни. Тому вона задихається за відсутності своєї національної грошової одиниці й просто не може активно розвиватися, тому що власність її громадян не залучено до товарно-грошових відносин, а ще ж є державна власність, не забезпечена грошима.
Водночас існуюча національна грошова одиниця—гривня — спирається тільки на куці резерви Нацбанку, тим самим штучно обмежуючи можливості країни й виконуючи лише декоративні функції. Зате вона зручна для демонстрації західному світу будь-яких заходів, що вимагає МВФ, оскільки за такого стану фінансового ринку будь-які пропозиції МВФ не можуть серйозно зачепити сукупну економіку країни—й сіру, й білу, й тіньову. Про це свідчать і дані з роздрібного товарообігу країни. За сім місяців 1999 р. він становив, за даними Держкомстату, 12,48 млрд грн, тобто 32,8 грн на людину на місяць, що просто суперечить реальному життю.
У країні існує величезна власність (70-80 % від сукупного національного надбання країни), яку нескладно прорахувати за наявного рівня цін, але ця власність значною мірою не підкріплена ніякими грошима, іншими словами
» следующая страница »
1 ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83 ... 384