Зниження монетаризації віддзеркалює протилежний процес, у якому дедалі менша частка ВВП зберігається у грошовій формі. Тобто високий ступінь
98
монетаризації вказує на те, що сукупний економічний агент схильний до збереження більш значної частки ВВП у грошовій формі капіталу. Або, з другого боку, зростання ступеня монетаризації вказує на зростання мобільності економіки, на зростання потенційної гнучкості поведінки економічних агентів.
Більшість фахівців вважає, що в Україні надто низький рівень монетари- зації економіки, що становить близько 15 %, тоді як у розвинутих країнах він становить: у Великій Британії — 100 %, Німеччині — 70 %, Швейцарії — 120 %, Китаї - 100-120 %, США - близько 70 %, у колишньому СРСР - 80 %.
Рівень монетаризації економіки 15 % означає майже восьмиразовий річний обіг грошей, що малоймовірно. Наприклад, у США швидкість обігу агрегату М2 коливається у межах 1,5-1,8 раза.
Мала кількість грошей в економіці призводить до невблаганного зростання кредиторської заборгованості, що сягнула на 1 вересня 1999 р. 161,4 млрд грн і дебіторської заборгованості — 213,1 млрд грн, в той час як на початок листопада грошова маса становила лише 20,4 млрд грн. Економіка відповідає на низький рівень монетаризації захисними діями—бартером і взаємозаліками, тобто фактично квазігрішми. Причому боротьба з бартером неминуче призводить до зростання взаємозаліків і навпаки. Боротьба ж з бартером і взаємозаліками при фіксованому рівні монетаризації неминуче призводить до стагнації економіки. А пряме накачування грошей в обіг за допомогою емісії тільки погіршує ситуацію, оскільки можна як завгодно пояснювати інфляцію, але у будь-якому разі її високий рівень — це високий податок на всю економіку, що фактично унеможливлює перші дві функції грошей.
Насправді першопричина поганого стану економіки полягає зовсім в іншому. Фактично рівень монетаризації економіки України становить набагато менше 1 %.
Для того щоб це збагнути, потрібно повернутися до знаменитої схеми Маркса: Г—Т—Г. Товар у будь-якій цивілізованій країні — це вся сукупність національного багатства: будівлі, споруди, земля, власне товари, послуги, повітряний і частотний простір країни, корисні копалини та ін. Для успішного функціонування економіки кількість грошей має відповідати всім тим товарам, які залучено в обіг. У СРСР існували банківські білети (10 крб. і вище), що забезпечували всі активи Держбанку СРСР, і казначейські білети (1, 3 і 5 крб.), на яких було написано: забезпечується всім надбанням СРСР.
Коли Л.Ерхард уводив дойчмарки, він розрахував суму грошей, необхідну для нормального внутрішнього обігу згідно з рівнем цін, віднімаючи при цьому введені в Німеччині за планом Маршалла євродолари.
Чому виникла така ситуація з нашою національною грошовою одиницею, дуже легко визначити, трохи повернувшись назад, до моменту введення карбованця. Коли Росія відділила свою фінансову систему за допомогою Російського конвертаційного центру (РКЦ), у нас вчинили суто формально. Всі гроші на
99
рублевих рахунках назвали карбованцями, а готівку в рублях почали обмінювати на готівку в карбованцях, але “твердість” останніх протрималася менше місяця (у перші дні через їх дефіцит і віру людей у нову “міцну” грошову одиницю: за карбованець можна було отримати до 10 рублів.) Однак “накачування” карбованців через емісійний центр, який важко було назвати своїм національним банком, швидко призвело до падіння курсу карбованця відносно рубля. За ним пішов і безготівковий карбованець, що дало великий простір для швидкого збагачення завдяки доступу до РКЦ, де обмін відбувався за курсом 1:1.
Таким чином, введення карбованця не спиралося ні на кейнсіанську модель, ні на монетаристський підхід, як це зробив Л.Ерхард. Треба зазначити, що введений карбованець взагалі ні на що не спирався. За відсутності продуманої податкової системи податки збирали через емісію, як у перші роки радянської влади, тобто податком обкладали всю країну через інфляцію.
» следующая страница »
1 ... 72 73 74 75 76 7778 79 80 81 82 ... 384