по-четверте, одночасне існування інфляції і безробіття ще більше посилює невизначеність та знедоленість широких верств населення, спричиняючи перерозподіл багатства на користь незначної частки населення.
Аспектів згубного впливу циклічного розвитку дуже багато.
Однак циклічність є не тільки злом, а й благом для економічної системи. Справа в тому, що криза справляє оздоровчий вплив на економіку, зумовлюючи ліквідацію тих підприємств, які задовольняли штучно створений попит. Вона стимулює технологічне оновлення виробництва, позбавлення від застарілих форм організації виробництва й менеджменту, посилює дух конкуренції та активізує економічне життя суспільства, не даючи йому самозаспокоїтися щодо перспектив безперервного зростання та благоденства.
Розробка теорії "довгих хвиль" була розпочата ще в XIX ст. Англійський економіст У.С. Джевонс висловив ідею про існування довгих економічних хвиль, обґрунтувавши її статистично. Дослідження у цьому напрямі продовжили голландські дослідники Вольф та Гедерен. Вивченням довгих хвиль займалися також Афтальйон, М. І. Туган-Баранов- ський, В. Парето та інші вчені. Однак найбільший внесок у розробку теорії довгих хвиль в економіці зробили Микола Кондратьев та Йозеф Шумпетер.
В основу теорії довгих хвиль покладено ідею про економічну рівновагу, її порушення і відновлення, що мають хвилеподібний характер. М. Кондратьев вважав, що для розвитку економіки характерними є хвилеподібні коливання різної тривалості і пов'язував їх з існуванням трьох видів економічної рівноваги.
Рівновазі першого порядку, за Кондратьєвим, відповідає "коротка хвиля" тривалістю 2—3 роки, рівновазі другого порядку — "середня хвиля" тривалістю 8-11 років, а рівновазі третього порядку — "довга хвиля" тривалістю в середньому 57 років.
М. Кондратьев узагальнив показники ринкової кон'юнктури (середнього рівня цін, процентної ставки, заробітної плати, виробництва чавуну, свинцю тощо), здійснивши бага- тофакторний аналіз економічного зростання. Він виділив три великі цикли з "хвилями піднесення", що характеризувалися поліпшенням ринкової кон'юнктури, та з "хвилями зниження", для яких притаманне погіршення ринкової кон'юнктури.
Оскільки, на думку М. Кондратьева, неможливо точно визначити роки перелому в розвитку великих циклів, він означив такі їхні межі:
І цикл:
1. Хвиля підвищення (з кінця 80-х — початку 90-х років XVI11 ст. до 1810—1817 рр.).
2. Хвиля зниження (1810—1817 рр. до 1844— 1855 рр.).
II цикл:
1. Хвиля підвищення (з 1844—1855 рр. до 1870 — 1875 рр.).
2. Хвиля зниження (з 1870—1875 рр. до 1890 — 1896 рр.).
III цикл:
1. Хвиля підвищення (з 1891 — 1896 рр. до 1914— 1920 рр.).
2. Імовірна хвиля зниження третього циклу з періоду 1914—1920 рр.
На думку вченого, для "великих циклів" характерні такі закономірності:
— на початку "хвилі підвищення " відбуваються значні якісні зміни в економічному житті суспільства, здійснюються технічні відкриття та винаходи, які активізують науково-технічний прогрес, зумовлюють впровадження нових технологій, спричиняють бурхливий розвиток грошового обігу;
— велика кількість соціальних катаклізмів (війни, революції, масові страйки) припадає "на хвилі зниження"; їм властиві структурні кризи і депресія в сільському господарстві;
— “хвиліпідвищення " сприяють скороченню тривалості криз та зменшенню їх глибини, стимулюють пожвавлення, економічне зростання, а "хвилізниження", навпаки, збільшують тривалість і глибину криз та депресій, зменшують перспективи економічного зростання.
» следующая страница »
1 ... 146 147 148 149 150 151152 153 154 155 156 ... 246