Криза державного управління обумовлює необхідність трансформації його ролі в регулюванні сучасної економіки. Наприклад, як стверджував Р. Бенджамін, можна говорити «про занепад уряду і одночасно про піднесення політики. В той час як стабільність уряду і, можливо, політичних партій зменшується, різного роду суперечки, страйки, конфронтації між різними групами зростають». Все це у сукупності веде до зростання вимог до уряду
.
Розвиток процесів глобалізації призвів до нової хвилі кризи державного управління, послаблення внутрішніх структур у найбільш стійких су
спільних механізмів останніх століть — суверенних держав. І хоча національні держави є порівняно новою формою людської спільноти, держава, нація є продуктом індустріальної революції XVІІІ століття—виключні умови домінування державної форми суттєво послаблюються. Розвиток глобальної економіки наштовхується на обмеження, пов’язані з державною формою поділу сучасного суспільства. Процес послаблення державного організму стосується навіть наймогутніших держав. «Сама концепція нації,—пише американець Д.Риєф,—перебуває під ударом з багатьох сторін... Можливо і навіть вірогідно, що перші десятиріччя нового століття будуть ерою прискорення ерозії світового порядку, побудованого на системі держав.»
Державна форма суспільної організації зазнає нападів у кількох напрямках. По-перше, громадянське суспільство дедалі більшою мірою виступає як опонент держави, який бачить у ній досить неефективну форму сучасної суспільної організації. Криза держави виявляється у втраті її ле- гітимності, довіри до її головних інституцій. Так, 34% американців не довіряють своєму уряду. Згідно з опитуванням громадської думки, падіння довіри до уряду зафіксовано також у 11 європейських країнах
.
По-друге, стрімко зростає вплив і тиск недержавних організацій, які зіштовхують інституції держави зі звичних функційних управлінських ніш. Якщо у 1909 році у світі було 37 міждержавних міжнародних організацій і 176 недержавних міжнародних організацій, то наприкінці століття діяло вже 260 міждержавних міжнародних організацій і понад 5472 недержавних міжнародних організацій.
Сьогодні виділяють наступні головні суб’єкти, що справляють вирішальний вплив на світогосподарські процеси. Це недержавні міжнародні організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ); країни «великої вісімки»; регіональні організації, яких налічується близько 60; багатонаціональні корпорації (близько 50 тис.); інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії); неурядові організації; великі міста; окремі видатні особистості (науковці — Нобелівські лауреати, університетські професори, відомі фінансисти, підприємці та ін.)
.
По-третє, найбільш потужна та мобільна частина світової економічної діяльності дедалі більшою мірою опиняється поза контролем національних державних та міжнаціональних інституцій. Глобалізація економічного життя — процесу, розпочатого з початку 70-х років, характеризується не лише зростанням вільної торгівлі товарами та послугами, а й, що важливіше, вільним рухом капіталу. Фінансовому капіталу тут належить привілейоване становище. Взагалі якщо капітал мобільніший за інші фактори виробництва, то фінансовий капітал ще більш мобільний, аніж прямі інвестиції. «Завдяки цим своїм перевагам капітал дедалі більше акумулюється у фінансових інституціях і мультинаціональних корпораціях відкритого типу. Процес цей відбувається за посередництвом фінансових ринків.»
Різко зростає потреба у мобільному капіталі, швидкому переміщенні й акумуляції «гарячих грошей». За цих умов поява офшорних фінансових центрів стала своєрідним наслідком адаптації суб’єктів господарювання до розвитку глобалізації і потреби прискорення руху капіталу, з одного боку, і збереження численних обмежень на цей рух у національному законодавстві — з другого. В офшорних зонах власники фінансового капіталу мінімізують витрати і завдяки цьому можуть брати участь у більш ризикованих і відносно менш прибуткових проектах. Офшорні компанії у «податкових притулках» стали політичним джерелом вільних фінансових ресурсів, у яких зосереджено 20—25% світового капіталу
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 350