Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Легальний сектор економіки наповнюється різними формами кри­мінального промислу, псевдоугодами, оборудками, псевдорозрахункови- ми операціями, пов’язаними з упровадженням у безготівковий платіж­ний обіг фіктивних грошових коштів (оборудки з використанням різних псевдорозрахункових комбінацій за допомогою кредитових і дебітових авізо, векселями тощо) та капіталів злочинного походження, їх відмиван­ням, ухиленням від оподаткування тощо

.

Наведена осяжна цитата дає досить повне уявлення про концепту­альні засади поглядів дослідження, запропоновану ним логіку тінізації економічних відносин. Слід звернути увагу на невирішені, на наш по­гляд, проблеми, що стосуються дослідження процесів тінізації соціально- економічних відносин.

По-перше, якщо йдеться про економіко-кримінологічний метод до­слідження феномену тіньової економіки, то логічно очікувати звертання до пошуку об’єктивних причинних механізмів тінізації. На відміну від цієї вимоги, перед нами феноменальний, тобто відрізаний від визначених причинних факторів розвиток тіньового потенціалу, який відбувається в абстрактному просторі і який сам через своє ж опосередкування стає ос­новою трансформації доходів злочинного походження в базу розширено­го відтворення протиправних капіталів і криміногенного потенціалу су­спільно-економічних відносин, відсутні визначені критерії такої транс­формації в якісно новий рівень їх розвитку, відома «розмитість» цих критеріїв. Звичайно, реальний розвиток суспільних відносин відбувається діалектично, але потрібна і метафізика визначення, дефініція. Слід звер­нути увагу і на те, що взагалі процес трансформації злочинно набутих доходів у розширену базу скоєння нових злочинів є не одномоментним актом в історії злочинності, а закономірно притаманний професійним формам злочинності, які в новітній історії нашої країни не є винятком, але ж ми пов’язуємо феномен тіньової економіки саме з періодом, окрес­леним як остання чверть XX століття. І, нарешті, по-друге, щодо декларо­ваного вченим зв’язку між розробкою організаційно-правових заходів боротьби з легалізацією і відмиванням капіталів злочинного походження та появою назви «тіньова економіка». На наш погляд, такий зв’язок має трохи ширший характер: як відомо, на процеси відмивання грошей було звернуто увагу наприкінці вісімдесятих років у зв’язку з появою величез­них капіталів, отриманих від наркоторгівлі. Назва ж «тіньова економіка» з’являється на два десятиріччя раніше, асинхронно з загостренням про­блеми протидії легалізації злочинно отриманих доходів.

Наведені точки зору на сутність тіньової економіки окреслюють ос­новне коло сучасних концепцій їх соціально-економічної природи. Не­зважаючи на досить активний розвиток цих досліджень, вони, на наш

погляд, ще не повною міроюю сприяють розробці дієвої доктрини деті- нізації вітчизняної економіки.

 2. Генеза кризи державного управління. Роль відносин управління у виникненні феномена тіньовоїекономіки

Дослідження соціально-економічного феномена тіньової економіки передбачає визначення його через більш фундаментальні категорії. Як такі доцільно використати категорії «управління», «кризове управління».

Інститут управління за останні півтора століття його існування як со­ціально-економічного чинника невпізнанно змінив, оновив соціально-еко­номічні умови життя у високорозвинених країнах світу. Тільки ініційова­ний промисловим переворотом перехід до індустріального суспільства привів до становлення такого типу знання, яке сьогодні отримало назву «управління». Невипадково до когорти піонерів науки управління відно­сять Ф. Тейлора, А. Файоля, Г. Форда та інших організаторів виробництва, які вперше поставили і вирішили проблему по’єднання людини, техніки і знання в єдину динамічну систему. Загальні інтеграційні функції управлі­ння збереглися і понині: перетворювати потенційні ресурси виробництва у взаємодіючі його фактори, зробити багатьох потенційних учасників вироб­ництва здатними до здійснення спільної діяльності за допомогою встанов­лення загальних для них цілей і цінностей, створення структур з координації їх зусиль, а також навчання та підготовки. Однак кожна з функцій управлі­ння за цей час суттєво змінилася, передовсім у зв’язку з тим, що якісно змінив­ся склад робочої сили—головного ресурсу сучасного виробництва.

 

« Содержание


 ...  47  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я