.
Серед сучасних наукових підходів до розкриття механізмів тіньової економічної діяльності слід виділити фундаментальні роботи О.В.Турчи- нова
.
Сформульоване О. Турчиновим поняття тіньової економіки—«тіньова економіка — це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства»
— близьке до досить загальноприйнятого визначення Е. Фейга. О. Турчинов пропонує структурувати тіньову економіку такими чотирма складовими блоками:
1) не приховувана від державних органів економічна діяльність, але з ряду об’єктивних і суб’єктивних причин не враховувана, не контрольована і не оподатковувана державою;
2) легальна економічна діяльність, в процесі якої відбувається повне або часткове ухилення від сплати податків, зборів, штрафів та інших обов’язкових платежів, а також порушення її державної регламентації (тобто суб’єкт тіньової економічної діяльності отримує додатковий доход шляхом порушення чинного податкового, економічного та іншого регламентуючого його господарську діяльність законодавства);
3) незаконна, умисно приховувана від державних органів економічна діяльність;
4) діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом скоєння чи сприяння скоєнню злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність
5) .
Звертає на себе увагу відсутність внутрішньої єдності в системі тіньової економіки, запропонованій О.Турчиновим. І у самому визначенні, і у поданих нижче структурних блоках є елемент, який виходить за системоутворюючу єдність елементів і який вимушено виконує функцію «загортання» до системи тих елементів, які не ввійшли до неї на основі запропонованого системоутворюючого критерію — регулююча і контролююча діяльність держави. Зрозуміло, що це вимушений крок, який відбиває певні хиби концепції, чітка ознака того, що є необхідність її подальшого розвитку, системоутворення. Цей блок—«діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом скоєння чи сприяння скоєнню злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність». Крім відзначеного вище його «випадання» із запропонованих О.Турчиновим системоутворюючих ознак, він несе в собі помітне протиріччя, а саме:
а) якщо названий вище блок окреслює суто економічну діяльність, то за бортом залишаються деякі види кримінальної діяльності, які традиційно відносять до тіньової економіки, але які не входять до сфери дії економічних відносин — проституція, наркобізнес і т.ін.;
б) якщо цей блок стосується всіх загальнокримінальних злочинів (а тоді до нього ввійдуть такі загальнокримінальні злочини, як крадіжки, грабіж, розбій, вимагання тощо), то вочевидь доведеться мати справу з неприпустимим розширенням сфери тіньової економіки, виходом далеко за межі її функціонально визначеної основи.
Великий інтерес щодо розробки проблем тіньової економіки становлять фундаментальні праці вченого-юриста В.М.Поповича
. Зокрема, він вважає, що «якщо феномен «тіньова економіка» глобалізувався на тлі зростання криміногенних процесів та обсягів обороту протизаконних доходів, то назва «тіньова економіка» виникла саме в процесі розробки організаційно-правових заходів щодо боротьби з легалізацією і відмиванням капіталів злочинного походження як деструктивного й руйнівного фактора суспільно-економічних відносин»
.
На думку В. Поповича, тіньова економіка — це такий стан розвитку кризових, криміногенних процесів в економіці, коли доходи злочинного походження стали засобом скоєння нових, нерідко більш небезпечних злочинів, а отримані за рахунок їх скоєння доходи перестали носити споживчий характер, а трансформувались у базу відтворення незаконних капіталів і криміногенного потенціалу в усіх сферах цивільно-правових, організаційно-регулятивних і суспільно-економічних відносин. Накопичення великих розмірів таких капіталів, їх кількісний масив зумовили зміну їх якісних ознак і форм використання. Залучений до економічного (як легального, псевдолегального, так і нелегального або суто кримінального) обороту великий масив капіталів злочинного походження детермінує стрімке зростання темпів і обсягів їх відтворення, а це, в свою чергу, передбачає безготівкові схеми трансферту (переміщення) і використання таких капіталів. Причому, проникаючи за рахунок цих капіталів в легальні схеми економічного обороту, злочинні угруповання через підкуп, шантаж, лобіювання своїх корисливих інтересів насичують різні сфери суспільно-економічних відносин потужним криміногенним потенціалом, суттєво впливають на правову й економічну політику державних і міждержавних органів. Отримавши доступ до легальних фінансових інститутів і заволодівши їхніми технологіями, злочинність, особливо у сфері фінансово-господарської як національної, так і міжнаціональної діяльності, набуває організованих форм. Відтворювальні оборотні капітали, отримані за рахунок кримінального промислу, досягають рівнів легальних форм підприємницького обороту капіталів. Потенціал тіньового економічного обороту капіталів набуває відтворювального характеру — стрімко зростає за рахунок зменшення обсягів легальних форм економічного обороту капіталів. Тіньові капітали продукують заміну легальних форм суспільно-економічних відносин на тіньові. Так виникає і прогресує сам феномен «тіньова економіка».
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 350