.
Не менш значні прояви соборності здійснені державою у ході перманентного процесу адміністративно-фінансової реформи
. Термін «адміністративна реформа» як відображення необхідної, постійної функції держави щодо перманентного спостереження за станом державного управління та його реформування починає широко вживатися з 1962 року, коли розпочав діяльність створений у 1961 році при Кабінеті !кеда Перший тимчасовий дослідницький комітет з проблем управління. За твердженням Другого тимчасового дослідницького комітету з проблем управління, що діяв у період 1981 — 1983 рр., «основна суть адміністративної реформи виявляється не в тім, щоб досягти обмеження вже існуючих адмі-
ністративних і фінансових заходів просто для врятування старої політики у галузі фінансів. Її головне завдання полягає у тому, щоб концептуально розробити і впровадити у життя таку систему управління, яка могла б подолати інерційну практику застосування адміністративних і фінансових заходів і взяти на себе нові завдання, що мають народний і державний характер»1.
На думку Другого тимчасового дослідницького комітету, необхідно, щоб між такими суб’єктами управління, як держава, місцеві органи влади, «спеціальні юридичні особи» і таке інше, були раціонально перерозподілені функції у напрямку від чиновників до народу, від держави до місцевих органів. Згідно з керівними вказівками комітету, при конкретному здійсненні управлінських дій повинні застосовуватися такі адміністративні засоби, які забезпечують самостійність громадянського суспільства. !ншими словами, цілі управління повинні досягатися не так прямим адмініструванням (через субсидування, ліцензії, дозволи і т.ін.), як опосередкованими і компенсуючими засобами, тобто шляхом залучення народних мас до співпраці, надання для їх діяльності бази та правил, координації цієї діяльності. Здійснення управління має бути прозорим, відкритим, публічні посадові особи повинні бути такими особистостями, яким довіряє народ.
!ншою принциповою складовою боротьби за реалізацію принципів соборності у реформі адміністративного управління і одночасної протидії паразитизму елітного сектора економіки, зрощування бюрократії з бізнесом, гібридизації влади як головних чинників кризи державного управління в будь-якій країні селянської цивілізації є реалізація в японському адміністративному управлінні принципу перманентної боротьби бюрократії з бюрократією, обмеження бюрократії за допомогою бюрократії, підвищення ефективності цієї боротьби. Дана діалектика адміністративного реформування, яка, вочевидь, об’єктивно притаманна країнам даного цивілізаційного виду, звертає увагу на те, що одні й ті самі інститути держави та засоби державного регулювання, що були ефективними на якомусь етапі, з плином часу трансформуються у щось протилежне.
За пріоритет заходів, що спрямовані на зближення діяльності державних органів і громадянського суспільства, дерегулювання в програмі реформ висловився, зокрема, голова Федерації економічних організацій (Кейданрен) С. Тойода, який є членом Ради по адміністративній реформі.
Одна з головних вимог суспільства, яка проголошується у зв’язку з адміністративною реформою і яка враховується урядом при її проведенні, є вимога надання адміністративному управлінню прозорості, під якою розуміється гласність всього циклу діяльності управлінських органів, що складається з проектування, обговорення, доопрацювання та здійснення адміністративних заходів, державної політики і бюджету. Така вимога адресована виконавчій гілці влади у зв’язку з тим, що, на відміну від публічності парламентської діяльності, засідання уряду залишаються закритими, в адміністративному керівництві не використовуються чітко визначені процедури у вигляді законодавчої основи, що часто кваліфікується суспільством як зрощування політичних і фінансових кіл. Ціла серія фактів корупції у зв’язку з замовленням на суспільні роботи призвела до того, що непрозорість системи замовлень на підряди перетворилася на велику політичну проблему і викликала хвилю критики не тільки всередині країни, а й за кордоном. У зв’язку з цим у законі «про адміністративну процедуру» (1994 р.) вперше в японському законодавстві було вжито термін «прозорість», що означало, як роз’яснюється у ст.1 закону, ясність для народу змісту і процесу визначення намірів адміністративних органів у процесі управління.
» следующая страница »
1 ... 263 264 265 266 267 268269 270 271 272 273 ... 350