• гарантію переведення іноземними працівниками прибутків, які отримані від діяльності у ВЕЗ, за кордон, а також право громадян України, що працюють у ВЕЗ, відкривати валютні рахунки в банках на території України для перерахування зарплати;
• спрощений порядок в’їзду у ВЕЗ іноземних громадян з-за кордону, вільний виїзд з ВЕЗ на територію України та у ВЕЗ з території України (громадян України та іноземних громадян), якщо інше не передбачено законом про конкретну ВЕЗ;
• державну гарантію забезпечення інтересів об’єктів економічної діяльності ВЕЗ при її ліквідації.
Згідно з чинним законодавством, в Україні можуть створюватися вільні економічні зони різних типів: зовнішньоторговельні (вільні порти, зони «франко», зони прикордонної безмитної торгівлі, безмитні магазини); комплексні виробничі або торговельно-виробничі зони багатогалузевої спрямованості; науково-технічні у вигляді технополісів, науково-виробничих парків, локальних інноваційних центрів; туристичні, банківсько-страхові та інформаційні.
Функціонування вільних економічних зон, як і в цілому зовнішньоекономічної діяльності, яка проводиться в Україні за специфічно-трансформаційних її процесів, відбиває численні існуючі недоліки, кризові явища в державному управлінні, специфічно-корупційну його взаємодію, співвідносили з елітними структурами і перетворення останніх на потужні вузли тіньових потоків. По-перше, ВЕЗ, знявши з себе численні зобов’язання перед бюджетом і отримавши з нього кошти на забезпечення програм діяльності, до того ж привласнивши геоекономічну ренту, діє як класичний суб’єкт паразитично-елітного сектора, що експлуатує ор-
динарні структури і обмежений потенціал бюджетної системи, знекровлює засоби трансформації економіки країни. Вже з цього боку ВЕЗ (як і зовнішньоекономічна діяльність в цілому), як певна форма елітного сектора, обумовлює асиметричні процеси у розподілі фіскального навантаження на господарські структури, посилення в них тіньових (наведених) процесів.
По-друге, ВЕЗ вже, відповідно до свого статусу, є певною мірою тіньовими структурами, бо вони виведені з-під контролю держави і монополізують свій сектор діяльності. В умовах же панування елітного сектора і гібридизації влади тіньовий статус ВЕЗ активно використовується суто для подальшого нарощування тіньових схем та технологій, їх діяльність набуває все більш віртуально-тіньового характеру по відношенню до суспільних інтересів.
Численні пільги та бюджетні преференції для елітних структур, які діють у ВЕЗ та ТПР (див. табл. 4.3), забезпечують збільшення бар’єра відмінностей між ними і ординарним сектором (це є головною закономірністю розвитку елітної економіки взагалі), що сприяє збільшенню накопичення маси геоекономічної ренти. Таким чином, чим більше економічних бар’єрів у вигляді податкових пільг, бюджетних та кредитних преференцій, заборон чи обмежень утворюється між елітними та ординарними структурами (зовнішньоекономічна діяльність — дуже сприятливий засіб для збільшення потенціалу рубіжної економіки), тим більше виникає можливостей для елітних структур щодо вилучення та привласнення доходів. Частково ці доходи повертаються в Україну, але вже як відмиті іноземні інвестиції, тобто легітимні знаряддя вивезення капіталу з України.
Руйнівний вплив на конкурентні умови у ВЕЗ та ТПР України з боку елітних промислово-фінансових груп є основним фактором того, що серйозні інвестори надають переваги інвестиціям за межі ВЕЗ та ТПР. Наприклад, концерн ЬЕО№ ДО інвестував кошти у завод по виробництву електроустаткування для автомобілів за 100 км від ВЕЗ «Яворів» у Львівській області1.
Таблиця 4.3
|
Назва ВЕЗ, ТПР, регіон, термін дії
» следующая страница » |