6,7 млрд грн
6,8 . Зловживання з відшкодуванням ПДВ свідчать про те, що цей податок фактично кредитує елітні структури, відволікаючи при цьому обігові кошти підприємств, необхідні для забезпечення процесів ка- піталообороту, зумовлюючи непродуктивні витрати бюджетних коштів на його адміністрування, а при його поверненні є засобом скоєння економічних злочинів та чинником корупціонізації органів, що здійснюють регулювання та контроль за цими процесами.
Існуючий порядок справляння податку на прибуток також є елементом у системі нерівноважного забезпечення та підтримки позицій елітного та ординарного секторів, а отже і відсутності транспарентності у їх функціонуванні. Про першість функцій щодо обслуговування потреб елітного сектора системою справляння цього податку свідчить і використання у політиці його регулювання переважно дискреційних регуляторів.
Відомо, що податково-бюджетна політика може спиратися на дві системи стабілізаторів — автоматичної та дискреційної дії. Позитивно-регулятивний потенціал першої пристосований до дії в умовах сталого економічного зростання, якому притаманні збільшення рівня номінальних та реальних доходів широких верств населення, піднесення обсягу доходів та розширення бази оподаткування. Проте автоматичні стабілізатори є інструментом обмеженої дії, тому податково-бюджетна політика потребує доповнення її дискреційною — свідомим створенням системи податкового менеджменту, який враховує наявний податковий потенціал економіки і забезпечує його реалізацію плануванням податків та державних видатків. Природно, що в умовах трансформаційних процесів значення дискреційних методів податково-бюджетної політики зростає
. Проблема, однак, полягає в тому, що потенціал дискреційної політики в умовах гібридизації влади і нероздільності фінансів держави та елітного сектора свідомо використовується для перекладання їх тягаря на ординарний. Так, у середньому у країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) при вищій ставці податку на прибуток надходження від цього податку становлять в останні роки близько 3% ВВП, що у 2 рази менше, ніж в Україні. Частка податку на прибуток у загальній сумі бюджетних надходжень в Україні в останні роки у 2 рази перевищувала середні показники по країнах ОЕСР
.
Високий рівень тінізації має сфера формування доходів фізичних осіб України та їх оподаткування, чому сприяє існуючий прибутковий податок з громадян. В економічно розвинених країнах ці податки становлять значну частину доходів бюджету і посідають одне з перших місць серед джерел державних доходів. Так, наприклад, у другій половині 90-х років питома вага індивідуального прибуткового податку у податковій структурі становила: у США - 37,6%, Швеції - 35,3%, Німеччині - 20,2%
. Це дає змогу будувати і відповідну бюджетну систему, яка значною мірою повернута в бік податкоплатника, наближена до нього і покликана забезпечити його соціальні потреби. В Україні, де, за деякими оцінками, близько 80 — 90 відсотків усього населення країни перебуває за межею малоза- безпеченості, рівень частки прибуткового податку з громадян у податковій структурі у 2000 році у розмірі 15,3% був порівняно високим
.
До системи оподаткування населення входять прямі і непрямі податки, збори і добровільні внески. Об’єктом оподаткування є доход, 90% якого становить заробітна плата. Аналіз співвідношення фонду оплати праці та загального обсягу сплачуваних населенням податків у цілому по національній економіці України свідчить, що на сьогодні близько 66% заробітку працівника стягується до бюджету у формі податків. Це один з найвищих рівнів оподаткування доходів трудової людини у світі
. Основний висновок з цього можна сформулювати таким чином: сьогоднішній рівень оподаткування в Україні—одна з головних причин нашої бідності, високого рівня тінізації розподільчих процесів, їх архаїзації та гібридизації.
» следующая страница »
1 ... 174 175 176 177 178 179180 181 182 183 184 ... 350