Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

.

Однією з найбільш непередбачуваних та непрозорих, дискреційних сфер бюджетно-податкових відносин є сфера міжбюджетного фінансу­вання. Оскільки значна кількість фінансових рішень у сфері міжбюд- жетних відносин грунтується на певних процедурах в межах бюрокра­тичної системи, і при цьому вони не мають чітко встановлених легітим­них процедур і, що найбільш негативно, повністю приховані від суспільного контролю, то для цієї сфери характерний високий рівень не­прозорості, тінізації. Її офіційний компонент, який хоча б теоретично є прозорим для загальнодержавного та громадянського контролю, відіграє незначну роль, оскільки джерела та обсяги надходжень, визначені зако­нодавством для місцевих бюджетів, ніколи ще не були повною мірою ре­алізовані у міжбюджетних відносинах і є недостатніми у більшості регі­онів для призначених цим регіонам видатків, а тому зростаючі дефіцити покриваються субсидіями, які надаються завдяки домовленостям між сто­ронами елітної сфери.

Необхідність міжбюджетних узгоджень обумовлюється значною мірою відмінністю державного та місцевих бюджетів різного ступеня їх соціалізації: державний бюджет не тільки не є бюджетом соціального за­хисту, але його неможливо віднести навіть до соціально орієнтованого. Це пов’язано передусім з тим, що внаслідок приватизації та перерозподі­лу власності у соціальній сфері держава скинула свої борги перед населен­ням у сферах охорони здоров’я, соціального забезпечення, освіти та куль­тури на місцеві органи влади, звільнивши державний бюджет для обслу­говування потреб бюрократії та інтегрованої з нею елітної економіки. Центр залишає за собою вибіркову підтримку місцевих соціальних по­треб на основі дискреційних міжбюджетних механізмів бюрократичного узгодження.

Так, дослідження функціональної автономії місцевих органів дер­жавної влади країн СНД показує, що в цілому для них є характерними досить значні відмінності між окремими країнами за ступенем функціо­нальної автономії муніципалітетів щодо надання суспільних послуг, під яким розуміється чисельність функцій, що виконуються ними само­стійно

. За цими показниками (див. табл. 4.1) Україна серед цієї групи країн має одне із найнижчих його значень (разом з Білоруссю та Азербай­джаном

.

Водночас Україна має один з найвищих серед цих показників щодо част­ки надання суспільних послуг місцевими органами влади (див. табл. 4.2)

.

Така невідповідність не може не виступати серйозним фактором со­ціального напруження, поширення тіньових процесів у соціальній сфері, інших сегментах суспільних відносин.

Чинна система міжбюджетного фінансування не передбачає певних механізмів домовленостей між центром і областями та між областями й нижчими рівнями місцевих органів влади, вона не встановлює достатньо визначених процесуальних норм як альтернативу торгуванню про обсяги фінансування, надає центру велику свободу дій щодо трансфертної по­літики. Це обумовлює спотворену систему міжбюджетних відносин, збільшує фіскальну невизначеність для місцевих органів влади і ще більше загострює невідповідність між їхніми зобов’язаннями й можливостями мобілізувати надходження і контролювати джерела бюджетних доходів.

Хоча офіційні канали для домовленостей закрито, значення обсягу транс­фертів спонукають до активного неофіційного (тіньового) лобіювання, яке глибоко закорінене у неформальних тіньових відносинах традицій­ного суспільства, а у сучасних умовах воно значно посилене у зв’язку з архаїзацією суспільних відносин, особливо на місцевому рівні. У зв’язку з цим на місцевому рівні значно сильніше проявляються різні форми гібри­дизації влади, корупційних зв’язків, зловживань у механізмах міжбюд­жетного фінансування.

Одним з важливих джерел непрозорості та невизначеності системи міжбюджетних відносин є оцінки потреб регіонів у видатках. Такі оцінки ґрунтуються на бюджетних нормах, що визначають мінімальний рівень соціального забезпечення, гарантований державою. Досі ці норми роз­роблялися Міністерством фінансів, яке застосовувало різноманітні підходи та методики, що включали застарілу радянську техніку розрахунків, відповідно до якої мінімальні видатки визначаються на базі наявних мате­ріально-технічних ресурсів державного сектора. Цей процес прихований від місцевих органів влади, які можуть бути поінформовані лише про кінцеві оцінки та прогнози.

 

« Содержание


 ...  182  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я