Таким чином, у залежних, некапіталістичних країнах — у соціально- економічному просторі, що виділився з традиційних засад розвитку під впливом капіталістичного тиску розвинутих країн, розвиваються не стільки власне капіталістичні порядки, скільки такі псевдодокапіталі- стичні, архаїчні перетворені укладні форми, з якими у докапіталістичний період периферійні країни не стикалися чи стикалися лише в обмеженому обсязі. У цих країнах капіталістичні відносини вироджуються, регресу-
ють у передуючі їм укладні форми. I це, по суті, регресивні форми самого капіталу, які історично не передують самому капіталізму, але виникають з нього внаслідок його ж тиску, ним же самим породжуються. Ці форми становлять величезну частину економічної структури цих суспільств, водночас вони приречені на виштовхування за межі пануючого офіційного укладу цих суспільств — провідників впливу західного суспільства та його економіки, перебуваючи у тіні цього укладу. Шшими словами, щоб у будь- якій некапіталістичній країні міг виникнути сектор сучасного капіталістичного виробництва, інша—більша частина повинна відступити до общини, перетерпіти архаїзацію, стати більш традиційною, ніж раніше, інтегруватися з більш регресивними, позаофіційними тіньовими формами. «...Капіталізм не може існувати без більш чи менш великої буферної «архаїчної» частини, соками якої він живиться»1.
Потреба у забезпеченні капіталістичної експансії за рахунок створення архаїзованого простору навколо капіталістичного укладу не обмежується лише продукуванням широкої периферії навколо себе у вигляді залежних країн з обсяжним тіньовим сектором. Розвиток капіталу вимагає потужної імміграції населення з менш розвинутих, залежних країн, створення архаїчної, обслуговуючої потреби зростання капіталу, частини псевдотрадиційної економіки безпосередньо всередині капіталістичних країн. Ці архаїчні сектори суспільства створюють потужну, псевдотрадиційну по відношенню до укладу країн-реципієнтів імміграції економіку, головну частину тіньової діяльності в розвинутих країнах. Не випадково, наприклад, найбільш економічно розвинутій країні Заходу США так притаманна постійна потреба в імміграції, а кримінальній історії цієї країни—осяжна історія перетворення імміграції на все нові хвилі розвитку організованої злочинності—ірландської, єврейської, італійської, китайської, іспаномовної, російської мафії.
Таким чином, просування капіталізму у країни з общинною пам’яттю потенційно посилює в цих останніх закриті, тіньові зони економічного простору, в яких у величезних обсягах здійснюються тіньові процеси. Так, широке використання у тіньовій господарській практиці України форм діяльності, пов’язаних із здійсненням неліцензійної, нелегальної діяльності, ухиленням від оподаткування, відбиває загальну закономірність посилення архаїзації економічних відносин, діалектичного повернення, зокрема, до генетичної пам’яті функціонування натуралізованого, автаркічного, значною мірою слабо пов’язаного з діяльністю держави, селянського суспільства.
Однак головні і найнебезпечніші прояви архаїзації соціально-економічних структур виявляються у сфері управління — як державного, так і недержавного, у значному загальному зниженні рівня його професіоналізму у поширенні кримінальної та напівкримінальної ідеології, антипатріотичних установок, здирництва, хабарництва, у посиленні авторитарних, адміністративних, силових методів керівництва, втраті, знятті чи суттєвому зниженні адекватного реаліям соціально-економічних процесів рівня адміністративного контролю над багатьма видами економічних процесів. Так, величезний обсяг тіньового виробництва фальсифікованої продукції в Україні пояснюється саме значним погіршенням адміністративного контролю за сферою виробництва та реалізації продукції, зрощуванням інтересів суб’єктів контролю та виробництва, значним відставанням розробки необхідної нормативної бази, створення відповідної інфраструктури контролю за тіньовими проявами. Внаслідок тільки подібного адміністративного занепаду у контролі за виробництвом і реалізації алкогольної продукції в Україні значно виросла смертність від випадкового отруєння алкоголем. Якщо у 1998 році цей показник склав 7700 випадків, то вже у 2003 році від випадкового отруєння горілчаними напоями загинули 11 тис. чол. За оцінками експертів, частина тіньового виробництва алкогольної продукції в Україні становить близько 50% загального обороту ринку. Більш того, 90% продукції під маркою «Массандра» в Україні— фальсифікат
» следующая страница »
1 ... 113 114 115 116 117 118119 120 121 122 123 ... 350