Біржова справа

Рис. 11.5.

Рух грошових коштів при внесенні маржевих внесків ^            Клірингова палата \БОТ ^

Біржова маржа

Клірингова

маржа

Брокерська фірма А

Клірингова

маржа

Брокерська фірма В

Біржова маржа

Щоб купити чи продати ф’ючерсний контракт, клієнт зобов’язаний відкрити рахунок у брокерській фірмі. Якщо ж він торгує самостійно як член біржі, то також повинен відкрити спеціальний рахунок для об­ліку суми маржевої застави (margin account). Цей рахунок треба вести окремо від інших рахунків, наприклад рахунку наявних коштів або кредитного.

Після підписання ф’ючерсного контракту продавець і покупець вкла­дають початкову маржу, цим вони гарантують виконання ф’ючерсної операції, тому початкову маржу на західних ф’ючерсних біржах прий­нято називати операційною маржею (performance margm).

Далі маржевий рахунок щоденно дебетується або кредитується залеж­но від зміни цін на момент закриття біржі. Щоденне підбиття підсумку захищає покупця та продавця від можливого невиконання зобов’ язань за контрактом.

Початкову маржу Розрахункової палати становить сума, яку повин­на мати на рахунку розрахункова фірма-член палати на момент над­ходження розпорядження про купівлю чи продаж ф’ючерсних контрактів. На Чиказькій товарній біржі і більшості інших бірж депозити початкової розрахункової маржі члена клірингової палати базуються на чистій довгій (купівля) чи короткій (продаж) ф’ ючерсних позиціях.

Наприклад, від розрахункової фірми-члена палати з короткою пози­цією за десятьма ф’ючерсними контрактами на кукурудзу і довгою пози­цією за п’ятьма ф’ючерсними контрактами на кукурудзу вимагається депонувати маржеві кошти в розмірі вартості чистої короткої позиції п’ятьох вищевказаних контрактів.

Клірингові палати Чиказької і Нью-Йоркської товарних бірж вима­гають маржевих депозитів на кожен вид товарів на довгу і коротку ф’ючерсні позиції, а не тільки на чисту позицію

Маржеві кошти можуть депонуватися:

■               в готівкових коштах. Від фізичних осіб приймаються чеки, від юридич­них - банківські перекази;

■               державними цінними паперами. Більшість бірж дозволяє вносити маржу лише короткостроковими цінними паперами, як правило, казначейськими векселями, оціненими за ринковою вартістю (не вище 90% номіналу), та акціями самої Клірингової палати;

■   переказом надлишкових сум з інших ф’ючерсних рахунків;

■               банківськими акредитивами. Однак такий спосіб використовують не всі брокерські фірми, оскільки перетворення їх на грошові кошти вимагає відносно тривалого часу;

■   складським свідоцтвом - варрантом від продавців.

У стабільних ринкових умовах рівень операційної маржі біржі пере­глядають кілька разів на рік. Коли ж ринки переживають періоди не­стабільності з різким коливанням цін, розміри маржі переглядаються щотижня або навіть щодня.

На розмір маржі впливає сама ціна активу, а значить, вартість контракту в цілому та цінова нестабільність на ринку. Біржам та кліринговим палатам завжди непросто визначити розміри маржі. Вона має бути достатньо низькою, щоб забезпечити участь широкого кола торговців, і одночасно достатньо надійно захищати розрахункові фірми і палату в цілому від збитків.

Тому брокерські фірми, як правило, встановлюють вищі розміри мар­жі, які вони вимагають від клієнтів, ніж ті, що вимагає біржа.

Брокерські фірми відомих бірж - це фінансово стійкі організації, що мають членство на декількох біржах. Ці контори є представниками бро­керської індустрії. Їх називають брокерськими будинками, а маржу, якої вони вимагають від клієнтів - маржею брокерського дому (house margne).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 164 165 166 167 168 169170 171 172 173 174  ... 384