На межі 1996 — 1997 рр. в Україні розпочався другий етап економічної реформи, на якомудо пріоритетного завдання забезпечення фінансової стабілізації в державі додалося проведення структурної реформи й реформи відносин власності. Правове підґрунтя цього етапу було закладене найважливішими юридичними актами, прийнятими в 1991-996 рр., у тому числі прийняттям Конституції України й визнанням рівноправності різних форм власності, з урахуванням власності на землю. Основною метою на цьому етапі було проголошено проведення структурної перебудови державної економіки, спрямованої на відродження повнокровного інвестиційного процесу на основі зниження податкового тиску на виробника товарів і послуг, звільнення державного бюджету від невиправданих витрат.
Перехід до нової системи економічнихвідносин, заснованої на принципах ринкової економіки, зумовив докоріннуперебудову банківської системи.
Банківська система в сучасній Україні є дворівневою структурою управління фінансовими ресурсами, представленою 1) НБУ і його структурами, 2) комерційними банками різних форм власності, спеціалізації й територіального рівня.
Національний банк України (НБУ). Дворівнева структура банківської системи України визначена чинним фінансовим законодавством 1999 — 2000 рр. Національний банк у банківській системі належить до верхнього рівня і здійснює функції, типові для центрального державного банку розвинутих європейських держав, є емісійним і розрахунковим органом державної влади, банком банків і банкіром уряду України.
НБУ регулює діяльність банківської системи в межах законодавчої й нормативної баз, несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом.
За НБУ закріплено виконання низки функцій (згідно Законом «Про Національний банк України» — 19 функцій), ключовими з яких є:
— функція центрального банку країни;
— функція емісійного центру;
— функція валютного органу;
— функція органу банківського нагляду;
— функція банку банків;
— функція банку уряду;
— функція організатора міжбанківських розрахунків;
— функція центру грошово-кредитного регулювання економіки.
Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності національної
грошової одиниці.
Для реалізації своїх функцій НБУ здійснює такі види операцій:
— надання кредитів комерційним банкам для підтримки їх ліквідності;
— дисконтні операції з векселями й чеками;
— купівля-продаж на вторинному ринку цінних паперів;
— відкриття власних кореспондентських рахунків у зарубіжних банках і ведення рахунків іноземних банків-кореспондентів;
— ведення рахунків українських комерційних банків;
— купівля-продаж валютних цінностей з метою монетарного регулювання;
— збереження, а також купівля-продаж банківських металів, дорогоцінних каменів та інших цінностей без ліцензування й квотування;
— розміщення золотовалютних резервів країни;
— прийняття на збереження й в управління державних цінних паперів та інших цінностей;
— надання гарантій і поручительств у встановленому порядку;
— ведення рахунків Державного казначейства;
— операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу по них;
— ведення рахунків міжнародних організацій;
— інші операції, необхідні для виконання покладених функцій.
Комерційні банки є основною ланкою фінансової системи України.
Класифікація комерційних банків. У сучасній банківській практиці виділяють значну кількість різноманітних ознак, за якими класифікують банки. Відповідно до умов розвитку вітчизняної економічної системи банки можуть бути класифіковані:
1) за формою власності: в Україні банки створюються і функціонують у статусі державних установ (Ощадбанк, «Укрексімбанк»), акціонерних товариств (переважна більшість банків), товариств з обмеженою відповідальністю, спільних підприємств (ПУМБ, «Інвест-Банк-Україна» та ін.). Виключається перебування будь-якого банку у власності однієї особи (юридичної або фізичної), оскільки за чинним законодавством комерційний банк може бути створений за участю не менш трьох засновників;
» следующая страница »
1 ... 16 17 18 19 20 2122 23 24 25 26 ... 233