Банківські операції

Рис. 1.2. Банківська система КНР

Сучасна банківська система Китаю характеризується наявністю цент­рального банку з його державними функціями (НБК) і п’яти спеціалізо­ваних банків, до яких належать:

— Торгово-промисловий банк;

—  Сільськогосподарський банк;

— Китайський інвестиційний банк;

— Народний будівельний банк;

— Банк Китаю.

Останній є основним для операцій у зовнішньоекономічній сфері. Крім цих спеціалізованих банків, діють інші важливі фінансові інститути: Ко­мунікаційний банк, кредитні кооперативи і поштові відділення, а також безліч дрібних, певною мірою незалежних фінансових інститутів, які та­кож відіграли важливу роль у підвищенні ефективності проведення еко­номічних реформ у Китаї.

Водночас сучасна китайська кредитно-фінансова система має низку суттєвих недоліків. Це пов’язано з тим, що за активізації економічних реформ система стає нестабільною. Зокрема, процес реформ супровод­жується децентралізацією й передачею влади в прийнятті економічних рішень на місця, тоді як основні параметри грошово-кредитної політики закладаються в централізовані плани, які затверджуються в адміністра­тивному порядку. В той же час вплив НБК як центрального банку обме­жується на національному рівні недостатньою адміністративною неза­лежністю від Державної Ради, а на місцевому рівні — системою подвійно­го управління, за якої місцеві Філії НБК залежать від місцевих органів влади і практично не захищені від політичних втручань. Ці фактори, а також практична відсутність великого приватного капіталу в китайських банках значно знижують ступінь впливу банківської системи на прове­дення економічних реформ загалом.

Аналіз становлення і розвитку банківських систем різних країн свідчить, що найдоцільнішою і сприятливою для ефективного розвитку ринку фінансово-кредитних послуг організаційною структурою є дворі­внева банківська система, до якої належать: 1-й рівень — Центральний банк; 2-й рівень — комерційні (державні та приватні) банки.

Ефективність діяльності банку 1-го рівня визначається ступенем не­залежності у здійсненні покладених на нього функцій та її відповідності рівню відповідальності за здійснювану грошово-кредитну політику.

Не менш суттєвим є те, що динаміка розвитку банків 2-го рівня прямо залежить від фінансово-економічного стану як держави загалом, так і окремих суб’єктів господарювання. Неможливо домогтися високої над­ійності й достатньої капіталізації банківської системи в умовах глибокої фінансове- промислової кризи за відсутності реальних тенденцій еконо­мічного зростання.

Саме під таким кутом зору і треба розглядати особливості формування й розвитку банківської системи України.

1.4.                                        Банківська система України та її становлення

У перші роки державної незалежності бюджетна система України, ус­падкована від бюджетної системи СРСР, базувалася на банківській сис­темі касового поповнення (виконання) бюджету. В межах цієї системи на галузеві спеціалізовані банки було покладено виконання всіх облікових і контрольних функцій, тому що саме Міністерство фінансів, цілком по- кладаючись на банки, обліком державних витрат не займалося. Спочатку на базі відділень державних банків почали виникати комерційні банки, що продовжували здійснювати функції контролю за виконанням держав­ного бюджету, хоча це суперечило їх завданням і принципам роботи. Ана­логічна система банківського контролю за виконанням бюджету діяла у всіх постсоціалістичних державах на території колишнього СРСР.

Безготівкові гроші у фінансовій системі тих років уже перестали бути умовною обліковою одиницею, а схема руху, що діяла (Міністерство фінансів — галузеві міністерства—державний банк — рахунки бюджетних організацій у комерційних банках), не давала змоги контролювати реаль­не перебування і використання коштів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 13 14 15 16 17 1819 20 21 22 23  ... 233