Тому Національний банк України, а також його регіональні відділення за цим рішенням не можуть провадити позапланові перевірки банків за запитами правоохоронних органів.
Відсутність законодавчо закріпленої норми, яка б регламентувала порядок проведення позапланових тематичних перевірок банків за зверненнями правоохоронних органів істотно ускладнює процес розкриття і документування правопорушень у банківській сфері, зокрема пов’язаних з легалізацією («відмиванням») коштів.
Але самими кримінально-правовими засобами досконалої системи протидії «відмиванню» не створиш. Сюди треба долучати ще й заходи у сферах адміністративного, фінансового законодавства. Лише така цілісність може стати правовим підґрунтям для виваженої та послідовної державної політики у цій галузі.
Створення ефективної системи заходів із запобігання і боротьби з легалізацією брудних коштів є завданням загальнодержавного рівня, реалізація якого дасть можливість своєчасно виявляти та припиняти злочинний бізнес, що продукує сумнівні доходи. Це трансформувалось у Законі «Про запобігання та протидію легалізації («відмиванню») доходів, одержаних злочинним шляхом».
Проте Україна й далі залишається в так званому «чорному списку» РАТР, що негативно впливає на міжнародний імідж країни. Ціла низка питань залишилася ще не вирішеними. Зокрема не визначений порядок відмови в обслуговуванні клієнта, передбачений ст.64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у разі ненадання останнім необхідних документів або умисного подання неправдивих відомостей. Цей порядок повинен бути нормативно врегульованим і єдиним для всіх банків, що дасть змогу уникнути різних тлумачень норм закону, а також не допустити елементів недобросовісної конкуренції на банківському ринку.
Іншим спірним питанням є вимога НБУ щодо обов’язкового входження до правління банку відповідального працівника, який очолює внутрішньобанківську систему запобігання легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. Однак згідно з чинним законодавством призначення членів правління є прерогативою вищих органів управління банку — загальних зборів або спостережної ради.
Система запобігання використанню банків для відмивання коштів може бути ефективною тільки за умови участі в ній широкого кола банківських працівників, які безпосередньо обслуговують клієнтів.
Важливу роль у захисті БСУ відіграють заходи із запобігання використанню електронних і пластикових засобів у злочинних цілях, які будуть розглянуті у наступному підрозділі.
3.4. Захист банківських автоматизованих систем, електронних
платежів та персональних платежів фізичних осіб від
злочинних дій
Під безпекою АСОІБ слід розуміти їх властивість, що виражається в здатності протидіяти спробам нанесення збитку власникам і користувачам системи при різних (навмисних і ненавмисних) діях. Тобто захищеність від випадкового чи навмисного втручання в процес функціонування цієї системи, а також від спроб розкрадання чи руйнування її компонентів. Безпека АСОІБ досягається забезпеченням конфіденційності оброблюваної нею інформації, а також цілісності й доступності компонентів і ресурсів системи.
Конфіденційність інформації АСОІБ — це властивість інформації бути відомою тільки допущеним і перевіреним суб’єктам системи (користувачам, програмам, процесам та ін.). Для інших суб’єктів системи ця інформація недоступна.
Цілісність компонента (ресурсу) системи — властивість компонента (ресурсу) бути незмінним (у семантичному змісті) при функціонуванні системи.
Доступність компонента (ресурсу) системи — властивість компонента (ресурсу) бути доступним для використанням авторизованими суб’єктами системи в будь-який час [192, с. 57].
Кінцевою метою вживання заходів протидії загрозам є захист власника і законних користувачів АСОІБ від нанесення їм матеріального чи морального збитку в результаті випадкових чи навмисних впливів на неї.
» следующая страница »
1 ... 218 219 220 221 222 223224 225 226 227 228 ... 381