Боротьба з легалізацією доходів, здобутих незаконним шляхом, — це один із чинників економічної безпеки України. Нині щонайсерйозніше занепокоєння викликають саме втрати, яких завдає «відмивання» грошей господарському комплексові. Воно тісно пов’язане з такими явищами, як відплив капіталу, використання для його приховування офшорів. Це одна з головних причин несприятливого інвестиційного клімату в Україні.
Боротьба з легалізацією «брудних» коштів необхідна, зокрема, щоб захистити вітчизняну фінансову систему від негативного впливу світового кримінального капіталу.
Формування української правової бази та управлінських органів з протидії «відмиванню» «брудних» коштів і тероризмові схвально сприймається громадянами України. Це, власне, одна з основ її доброго імені в Європейському співтоваристві. Адже чорний список можна розцінювати по-різному. Карою тому, хто його заслужив або застереженням чи підказкою для того, хто оступився і виправляє помилку.
Лише останнім часом видано регуляторні акти, як, наприклад, липневий президентський указ 2001 р. «Про додаткові заходи щодо боротьби з «відмиванням доходів», одержаних злочинним шляхом». Для їх реалізації уряд ухвалив цілу низку конкретизуючих нормативних документів. Відповідний правовий акт прийнято четвертим скликанням ВР 28 листопада 2002 р. З його ухваленням було внесено зміни до закону «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» та до КК України та Кодексу про адміністративні правопорушення.
17 січня 2001 р. набрав чинності Закон України «Про банки і банківську діяльність», до якого включена спеціальна глава 11 «Запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом». Однак окремі його Положення не позбавлені неузгодженості, зокрема із законодавством з питань боротьби з організованою злочинністю.
Так, ст.59 цього Закону передбачає, що арешт на майно або кошти банку, що є на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що містяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором Постановою слідчого, за Постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України або за рішенням суду.
Це Положення не узгоджується із Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», пунктом 46 ст.12, якою спецпідрозділам надано право за постановою та із санкції відповідного прокурора накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб.
У зв’язку з цим виникає потреба у внесенні відповідних змін до п. 46 ст.12 України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», замінивши слова «... накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб...» на слова «... призупиняти рух грошових коштів у видатковій частині по рахунках юридичних та фізичних осіб у банках, накладати арешт на інші цінності юридичних та фізичних осіб».
Останнім часом ускладнився контроль за діяльністю банків. Це викликано тим, що Оболонський районний суд м.Києва 13 листопада 2001 р. прийняв рішення про визнання недійсною Постанову Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 276 «Про планування і порядок проведення інспекційних перевірок» у частині проведення Національним банком України таких видів перевірок, як вступний контроль, спеціальна перевірка, тематична перевірка, а також прийняття Національним банком України рішення про проведення позапланових перевірок за наявності таких підстав, як звернення органів прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Координаційного комітету боротьби з організованою злочинністю при Президентові України. Зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва вступило в дію 6 лютого 2002 р.
» следующая страница »
1 ... 217 218 219 220 221 222223 224 225 226 227 ... 381