Економіка праці

51

в організації і зберігає це прагнення навіть тоді, коли це може бути для нього невигідно; по-третє, член організації готовий не тільки старатися для організації, але навіть, якщо це необхідно, пожертвувати на ко­ристь організації власними інтересами.

Пошуки скорочення дисонансу - намагання зменшити невід­повідність та суперечність між життєвою позицією й поведінкою інди­віда. Досить часто люди говорять і роблять суперечливі речі. Дослі­дження показують, що люди намагаються узгоджувати свої вчинки і дії зі своїм ставленням. Цього можна досягти, змінюючи або ставлення, або поведінку.

Наприклад, менеджер компанії переконаний, що жодна ком­панія не повинна забруднювати повітря або воду. Однак він змушений приймати рішення, які б враховували доходність компанії стосовно забруднення. Він знає, що здійснення викидів у місцеву річку є най­більш економічно вигідним для фірми. Зрозуміло, що менеджер відчу­ває високий ступінь когнітивного дисонансу. У зв'язку з важливістю елементів у цьому прикладі ми не можемо припустити, що він проіг­норує неузгодженість. Є кілька шляхів розв'язання дилеми. Він може змінити свою поведінку (щоб зупинити забруднення річки) або змен­шити дисонанс, сказавши собі, що дисонансна поведінка не така вже й страшна. Можливий і третій варіант, пов'язаний зі зміною ставлення ("немає нічого страшного у забрудненні річки").

Фестінгер Л. запропонував теорію когнітивного дисонансу. Ця теорія має на меті пояснити залежність між ставленням і поведін­кою. Дисонанс означає неузгодженість. Когнітивний дисонанс стосу­ється будь-якої несумісності, яку індивід міг би відчувати між своїми ставленнями або між своєю поведінкою і ставленнями. Фестінгер Л. стверджував, що будь-яка форма неузгодженості незручна для людини і вона буде намагатися зменшити дисонанс і, відповідно, дискомфорт. Таким чином, особистості будуть шукати стійкий стан, в якому буде мінімум дисонансу.

Фестінгер Л. припустив, що бажання зменшити дисонанс ви­значається: 1) важливістю елементів, які його створюють; 2) ступенем впливу цього дисонансу на індивіда; 3) винагородою, яка може вклю­чатися у дисонанс.

Показник впливу дисонансу на особистість проявляється в її реакції на дисонанс. Якщо люди відчувають дисонанс, який є резуль­татом чогось такого, що не піддається контролю, при якому в них не­має вибору, то, найбільш ймовірно, вони не змінюватимуть свої став­лення. Так, якщо дії, які зумовили дисонанс, виникли в результаті ди­рективи начальника, то зусилля щодо зменшення дисонансу будуть

52

менші, ніж якби дії залежали від самої людини.

4.4. Позиція, сприйняття та механізм обґрунтування поведінки

Елементом індивідуальної поведінки в організаціях є позиція, тобто комплекс переконань і відчуттів щодо певних ідей, ситуацій, інших осіб. Позиція відіграє важливу роль, оскільки вона є механіз­мом, завдяки якому більшість людей висловлюють свої почуття. Заява працівника про те, що організація недооцінює його, відображає його власну оцінку своєї вартості. Аналогічно, якщо менеджер стверджує, що йому подобається нова рекламна кампанія, то він відображає своє ставлення щодо маркетингу в організації.

Позиція складається з трьох компонент: емоційної, когнітив- ної (пізнавальної) та уявної (рис. 4.8).

Рис. 4.8 - Зміст позиції індивіда та її компоненти

Розглянемо приклад з менеджером, який надсилає замовлення на товари чи послуги новій фірмі, що займається облаштуванням офі­сів. Припустимо, що більшості речей, які він замовив, немає на складі, інші надто дорогі, а решта прибули пошкодженими. Коли менеджер звертається до працівників фірми-постачальника за допомогою, з ним поводяться грубо. Якщо цього менеджера згодом запитати, що він ду­має про цю фірму, він, мабуть, відповість: "Ця компанія мені не спо­добалась (емоційна компонента). Вона найгірша серед тих, з якими мені доводилось мати справу (пізнавальна компонента). Я більше ніколи не звернуся до неї (уявна компонента)".

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 27 28 29 30 31 3233 34 35 36 37  ... 156