Економіка праці

Соціальна творчість - найбільш зріла форма пізнавально- творчої активності, вища форма соціальної діяльності, процес, спрямо­ваний на перетворення існуючих і створення якісно нових соціальних

Зовнішній вияв ставлення до праці

47

відносин і соціальної дійсності. Вона передбачає мобілізацію всіх інте­лектуальних, духовних і фізичних сил, дає змогу особистості найбільш повно розвинути свої здібності, спрямувати енергію на досягнення опти­мального поєднання особистих, колективних і суспільних інтересів.

Другий, мотиваційний елемент пов'язаний з виникненням і управлінням трудовими мотивами та установками, якими керуються працівники у трудовій діяльності.

Третій з елементів ставлення до праці має оцінний характер, пов'язаний із суб'єктивними переживаннями працівників, їхнім внут­рішнім станом та емоційними оцінками, викликаними виконуваною роботою. Цей елемент мовби завершує трудову діяльність, надаючи їй особистісного характеру. У конкретного працівника оцінний елемент ставлення до праці проявляється в психологічних станах задоволеності- незадоволеності. Ці стани характеризують емоційне сприйняття праців­ником тих чи інших аспектів трудової діяльності.

Про ставлення до праці за конкретних умов можна робити вис­новки з об'єктивних і суб'єктивних показників. Об^,єктивні показники ставлення до праці характеризують результати трудової діяльності, рівень відповідальності, сумлінності, ініціативності та дисциплінова­ності працівників. На основі цих показників розробляють емпіричні критерії перевірки ставлення до праці: виконання виробничих завдань у кількісних і якісних показниках (використання робочого часу), вияв ініціативи у використанні раціональних прийомів і методів роботи.

Слід зазначити, що самі по собі перелічені показники не за­безпечують повної характеристики ставлення до праці. На рівень їх виконання можуть впливати чинники, які мало або зовсім не пов'язані зі ставленням до праці. Трудові показники значною мірою залежать від фізичної витривалості, трудового досвіду працівника, його статі, віку і хисту, тобто від чинників, пов'язаних не з його суб'єктивним ставлен­ням до праці, а з кваліфікаційними і психофізіологічними потенціями. Тому для більш повної характеристики ставлення до праці слід врахову­вати ціннісні орієнтації особи, структуру та ієрархію мотивів її трудової діяльності, загальне задоволення працею та її умовами - змістом праці, заробітною платою, взаємовідносинами з керівником і колегами, вироб­ничими умовами тощо. Це - суб^,єктивні показники ставлення до праці.

Найвагомішими суб'єктивними показниками є структура тру­дової мотивації та задоволення працею. Саме структура мотивів тру­дової діяльності характеризує суб'єктивну сторону ставлення до праці. У комплексі мотивів виділяють орієнтацію на заробіток, на відносини з колегами по роботі, на зміст самої праці, на суспільну її значимість. Є й інші мотиви, пов'язані з умовами праці, соціально-економічними

48

благами, що забезпечує певна робота.

Отже, важливим завданням менеджменту є формування та зміна ставлення працівників. Досить важливе значення мають кілька типів ставлення (рис. 4.5).

Рис. 4.5 - Типові ставлення індивіда в організації

Задоволеність роботою - загальне ставлення індивіда до своєї роботи. Задоволення як показник ставлення до праці відображає рівень відповідності праці вимогам, які ставить до неї працівник. Отже, сту­пінь задоволення роботою - це суб'єктивна оцінка працівниками мож­ливостей реалізації своїх вимог до змісту, характеру та умов праці.

Показник задоволеності несе в собі цінну управлінську інфор­мацію: з одного боку, його дослідження сприяють виявленню соціаль­них резервів праці і скороченню плинності кадрів, а з іншого - стан задоволеності працею сприяє формуванню в найактивнішої частини працівників ділового, підприємницького, ініціативного, творчого став­лення до праці. Проте досягнення задоволення не можна трактувати однозначно у зв'язку з множиною чинників, що визначають його. Це емпіричний інтегральний показник ставлення до праці. Він формується під впливом ситуації, що склалася, а також установок та мотивів діяль­ності працівника. Якщо працівник задоволений роботою, то можна вважати, що його потреби та інтереси значною мірою реалізовані. Але чим нижча змістовність праці, тим більше незадоволених потреб у працівника, чим більші його очікування і рівень прагнень, тим меншим буде його задоволення працею.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 25 26 27 28 29 3031 32 33 34 35  ... 156