Основною історичною тенденцією еволюції відносин власності є діалектичне заперечення спільного типу власності приватним типом, а приватного типу — змішаними формами власності з їх майбутнім запереченням останніх інтелектуальною власністю, яка за своєю природою є індивідуальною суспільною власністю (табл. 2.2).
Історичний розвиток (еволюція) типів, видів і форм власності
Таблиця 2.2
|
Тип власності |
Вид власності |
Форма власності |
|
Спільна власність |
Первіснообщинна власність Суспільна (загальнонародна) власність Власність населення територіальних громад Власність народних підприємств і сімейна власність |
Племінно-родова власність Державна власність Комунальна (муніципальна) власність Спільна сумісна (колективна) власність |
|
Приватна власність |
Нетрудова приватна власність (заснована на чужій праці): — рабовласницька власність — феодальна власність — капіталістична власність Трудова приватна власність |
Одноосібна, групова, державна Державна, групова, одноосібна Державна, одноосібна Одноосібна, групова, державна, муніципальна Одноосібна |
|
Змішана власність |
Спільно -приватна власність із найманою і без найманої праці |
Партнерська, кооперативна, акціонерна |
Загальну логіку еволюції власності визначають економічні закони суспільного виробництва: закон власності, закон піднесення потреб, закон економії робочого часу, закон вартості, закон додаткової вартості та інші. Саме їх дія призводить до появи та розвитку суспільного поділу праці, а він — до перетворення праці з безпосередньо суспільної на приватну, що є основою заперечення спільної власності приватною. Проте ці процеси мають свій протилежний аспект: суспільний поділ праці породжує кооперацію праці, усуспільнює її, робить колективною. Колективна праця стає основою процесів усуспільнення виробництва, що знаходить свій вияв у виникненні приватно-спільних форм власності на рівні підприємств кооперативної, партнерської та акціонерної власності, які є домінуючими у сучасному ринковому господарстві, але перехідними формами від приватного до суспільного типу власності в різних його видах та формах. Ця головна лінія діалектичного розвитку відносин власності є основою створення економічної системи, яка повинна сформуватися в Україні внаслідок реформ. Сучасну економічну систему України визначають два основних типи власності: спільна і приватна, які виступають у відповідних видах і формах власності.
2.3. Основні форми суспільного виробництва
Поняття «форма суспільного виробництва» відображає економічну форму зв'язку (відносин) між людьми у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання благ у межах певного суспільного способу виробництва. Зміст форми суспільного виробництва утворюють суспільна форма праці та її продукту, їй підпорядковується суспільний спосіб поєднання особистісно- го і речового факторів виробництва, процеси привласнення засобів виробництва та присвоєння його результатів. Економічна форма зв'язку між людьми, як і самі виробничі відносини, визначається рівнем розвитку та суспільним характером продуктивних сил і тому є не сталою, а такою, що змінюється під впливом еволюції продуктивних сил, розвитку суспільного виробництва.
Історії відомі дві різні за своєю сутністю і змістом економічні форми зв'язку між людьми у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання благ: безпосередньо суспільна та речова, тобто опосередковано суспільна. Безпосередньо суспільна форма зв'язку притаманна натуральному, речова — товарному виробництву. Їх ще називають натуральним і товарним господарствами.
» следующая страница »
1 ... 68 69 70 71 72 7374 75 76 77 78 ... 452