Натуральне виробництво
Вихідною формою суспільного виробництва в усіх народів було натуральне виробництво, упродовж тисячоліть воно було єдиною формою виробництва в окремих общинах за умов первіснообщинного ладу. Крім того, натуральне виробництво домінувало в межах рабовласницького способу виробництва в господарствах (латифундіях) рабовласників, селянських общинах і вільних землеробських сім'ях, а також у межах перших двох етапів розвитку феодального способу виробництва — у феодальних маєтках та сімейних господарствах селян-кріпаків.
Натуральне виробництво — виробництво благ безпосередньо для задоволення власних особистих і виробничих потреб виробників, їх споживання в господарстві.
Підпорядкування виробництва безпосередньому задоволенню потреб виробників означає, що у натуральному господарстві зв'язок між виробництвом і споживанням є безпосереднім: він не опосередковується обміном продуктів праці як товарами, що притаманне товарній формі виробництва. Тому виробничі відносини у натуральному господарстві не уречевлюються, тобто не набувають форми відносин між товарами (речами), а є відносинами безпосередньо між індивідами натурального господарства і тому виступають прозоро у процесах виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів праці.
Безпосередній зв'язок між виробництвом і споживанням та безпосередні відносини між виробниками зумовлюють безпосередньо суспільний характер виробництва в межах натуральних господарств. Найсуттєвішими його властивостями є планомірність та безпосередньо суспільний характер праці і продукту праці.
Планомірність — форма організації суспільного виробництва, за якої обсяги та структура (пропорції) вироблюваних благ визначаються господарюючими суб'єктами свідомо, до початку реального процесу виробництва.
Саме планомірна форма виробництва надає праці та її продукту безпосередньо суспільний характер. Це означає, що в межах натурального господарства праця кожного виробника функціонує як органічна частка сукупної праці і тому її продукт є органічною складовою всього вироблюваного продукту. Ось чому натуральне виробництво не потребує ринкового механізму як особливої форми вияву суспільної значущості (характеру) праці, втіленої в її продукті, оскільки в межах планомірної форми виробництва праця кожного виробника визнається індивідами натурального господарства суспільною працею, а її продукт — суспільним продуктом.
Безпосередньо суспільний характер виробництва в межах натуральних господарств виявлявся через відносини особистої залежності виробників. Їх основою є кооперація праці — узгоджена
суспільна праця багатьох осіб у тому самому або в різних, але пов'язаних процесах виробництва. В межах кооперованої праці не відбувається стійке закріплення окремих індивідів за виробництвом певного продукту чи виконанням певної операції, тобто не існує тієї форми суспільного поділу праці, яка перетворює продукт діяльності окремого учасника кооперованної праці на товар. Навпаки, виготовлення і проміжного, і кінцевого продукту на основі кооперації праці в межах натурального господарства є наслідком зміни праці — переходу виробників від одних до інших видів діяльності на основі особистих зв'язків у трудових процесах. У цьому полягає сенс поняття «відносини особистої залежності». Це пояснює, чому суспільні відносини в межах натурального господарства були відносинами особистої, а не речової залежності, притаманної товарному виробництву. В межах натуральних господарств рабовласницьких латифундій і феодальних маєтків на зумовлені кооперацією праці відносини особистої залежності виробників накладалися відносини особистої залежності рабів і кріпаків, зумовлені відносинами рабовласницької і феодальної власності.
» следующая страница »
1 ... 69 70 71 72 73 7475 76 77 78 79 ... 452