Політична економія

3.                 Завершення формування світової системи господарства. Це стало можливим унаслідок промислового перевороту (кінець

XIX    — початок XX ст.), який здійснювався на основі великого ма­шинного виробництва в процесі переростання капіталізму в його державно-монополістичну стадію.

4.               Розвиток світового господарства, що спирався в основному на військову силу та зовнішньоекономічний примус (кінець 20-х — середина 80-х років XX ст.). Відчутно ускладнювали процес гострі внутрішні суперечності, а також суперечності між імперіалістич­ними країнами, які призвели до Другої світової війни, та супе­речності між промислово розвинутими і економічно відсталими країнами, між капіталістичною і соціалістичною світовими сис­темами господарства. Відбулася якісна зміна раніше сформова­ного світового господарства, свідченням чого були ліквідація колоніальної системи, розкол світу на капіталістичну та соціаліс­тичну системи, звільнення багатьох країн від колоніальної за­лежності. У 60-ті роки до світового господарства повноправними суб'єктами міжнародних відносин увійшли країни, що розвива­ються. У середині 70-х серед них відчутно заявили про себе нові індустріальні країни Південно-Східної Азії (тихоокеанські «тиг­ри»: Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сингапур) і країни Ла­тинської Америки: Бразилія, Аргентина, Мексика.

Ринкова економіка розвинутих країн почала трансформува­тись у соціальне господарство, щільніше переплелися ринкові інструменти з державним регулюванням на мікро- та макрорів- нях, набула розвитку змішана економіка. Наприкінці 90-х років

XX    ст. ринкова система світового господарства охоплювала понад 160 країн, серед яких понад ЗО належали до індустріально розви­нутих.

5.                  Глобалізація світової економіки (кінець 80-х — початок

XXI   ст.). У цей час особливого значення набув геополітичний чин­ник. Характерними ознаками цього етапу є поглиблення МПП, наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвитку між­народної торгівлі та експорту капіталу, широкий доступ до інфор­мації, поширення нових технологій. На початку 90-х років у зв'язку з розпадом світової соціалістичної системи суттєвих змін зазнала конфігурація світового господарства (відокремлення кра­їн Східної Європи, ліквідація Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) та розпад СРСР). Світове господарство почало набувати ознак цілісного утворення. Проте воно не стало однорідним, а включає національні економіки промислово розвинутих країн; диференційовані за рівнем економічного розвитку країни, що роз­виваються; країни з економічною системою перехідного типу. Не­однорідність світового господарства за рівнем економічного роз­витку країн і регіонів суттєво впливає на міжнародні економічні відносини і зв'язки, митні та політичні союзи. Попри все це світо­ве господарство наприкінці XX — на початку XXI ст., зберігаючи багато протиріч і різнопланових тенденцій, є ціліснішим, інтегро- ванішим і динамічнішим, ніж у середині XX ст.

Світове господарство розвивається під впливом різноманітних чинників, які надають йому високого динамізму та нових якос­тей, основними серед яких є:

—              розвиток НТП і перетворення інформаційних технологій на найважливіший чинник світової економіки;

—               зростаюча взаємозалежність національних господарств, за­гальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

—                поглиблений розвиток МПП: міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва;

—             інтенсифікація міжнародного руху факторів виробництва: ро­бочої сили, капіталів, технології, інформації, засобів виробництва;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 381 382 383 384 385 386387 388 389 390 391  ... 452