Політична економія

—               валовим випуском, проміжною та кінцевою продукцією різ­них галузей, що формують економіку (модель В. Леонтьева);

-                    внутрішнім і зовнішнім секторами економіки, реальним, фінансовим та монетарним секторами (макроекономічні тотож­ності, покладені в основу СНР).

Перелік відповідностей можна доповнити сучасними аналі­тичними та прогнозними моделями, які використовують у різних країнах (окремі включають кілька сотень рівнянь). Загалом вони відображають необхідність дотримання основних макроекономіч- них відповідностей: між доходами і витратами, сукупною пропо­зицією і попитом, ресурсами і випуском (продуктом), продуктом і витратами, заощадженням і споживанням тощо.

Порушення економічної рівноваги проявляються як економіч­ні коливання та економічний цикл, інфляційне зростання цін, безробіття (неповна зайнятість).

Економічні коливання та економічний цикл. Як прояв пору­шення загальної рівноваги економічні коливання можуть відбува­тись у циклічній та нециклічиш формах.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ (ЦИКЛ ДІЛОВОЇ активності) — періодичне чергування під­несень і спадів у економіці.

Період між двома піками ділової активності охоплює приблиз­но 8—10 років. Зокрема, після Другої світової війни (1945—2000) у США спостерігалось 7 циклів, тобто тривалість циклу становила у середньому 7,9 року. Економічний цикл можна зобразити гра­фічно (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Економічний цикл

В економіці на тлі загального економічного зростання можливі коливання обсягів виробництва продукту, тобто періодичне чергу­вання піків економічного зростання, спадів (рецесій), досягнення нижньої межі (дна) та пожвав­лення, які є фазами економіч- | ного циклу. Кожній фазі влас- ^ тиві специфічні ознаки.        £

Пік. Стан, за якого економі­ка працює па повну потужність і з повною зайнятістю ресурсів.

Спад (рецесія). Фаза ско­рочення виробництва, зайня­тості ресурсів і доходів, яка Може супроводжуватися зни­женням загального рівня цін.

Нижня межа (дно). Це стан, за якого виробництво і зайнятість досягають найменших значень.

Пожвавлення. Фаза, у межах якої зростають виробництво, зайнятість і доходи, а також можуть підвищуватися ціни.

Єдиного тлумачення причин економічних циклів у економіч­ній теорії немає. Доводячи закономірність циклічних коливань економіки, представники різних економічних шкіл зосереджу­ють увагу на різних причинах переходу від економічних спадів до піднесень або навпаки.

Існує кілька теорій (пояснень) циклічних коливань в економі­ці, зокрема інноваційна теорія, теорія недосконалого розподілу доходів, теорія змін у грошово-кредитній сфері, а також теорія відсутності синхронності, або появи диспропорцій.

Інноваційна теорія. У ній австро-американський економіст Й. Шумпетер обґрунтовує перехід до економічного піднесення реа­лізацією технічних нововведень найактивнішими підприємцями. Технічні нововведення передбачають інвестиції, які породжують додатковий попит на ресурси і додаткові доходи працівників, що знаходять роботу. Необхідність реалізації доходів зумовлює додат­ковий попит на товари та послуги, наслідком чого є додатковий по­пит на кредити, ЦП, нові інвестиції.

Теорія недосконалого розподілу доходів. Її представниками є англійський економіст Джон Гобсон (1858—1940), К. Маркс, Ерік Прайзер. Ця теорія пояснює економічний спад недостатністю ви­трат, яка виникає за надмірної диференціації у розподілі доходів різних прошарків суспільства.

Теорія змін у грошово-кредитній сфері. Цю теорію розробили Ральф Хоутрі та Ф. Хаєк. Згідно з нею економічний спад зумов­лений діяльністю банківської системи, яка може змінювати про­позицію грошей, обсяг кредитування, спричиняючи погіршення умов інвестиційної діяльності.

 

« Содержание


 ...  334  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я