Політична економія
— валовим випуском, проміжною та кінцевою продукцією різних галузей, що формують економіку (модель В. Леонтьева);
- внутрішнім і зовнішнім секторами економіки, реальним, фінансовим та монетарним секторами (макроекономічні тотожності, покладені в основу СНР).
Перелік відповідностей можна доповнити сучасними аналітичними та прогнозними моделями, які використовують у різних країнах (окремі включають кілька сотень рівнянь). Загалом вони відображають необхідність дотримання основних макроекономіч- них відповідностей: між доходами і витратами, сукупною пропозицією і попитом, ресурсами і випуском (продуктом), продуктом і витратами, заощадженням і споживанням тощо.
Порушення економічної рівноваги проявляються як економічні коливання та економічний цикл, інфляційне зростання цін, безробіття (неповна зайнятість).
Економічні коливання та економічний цикл. Як прояв порушення загальної рівноваги економічні коливання можуть відбуватись у циклічній та нециклічиш формах.
ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ (ЦИКЛ ДІЛОВОЇ активності) — періодичне чергування піднесень і спадів у економіці.
Період між двома піками ділової активності охоплює приблизно 8—10 років. Зокрема, після Другої світової війни (1945—2000) у США спостерігалось 7 циклів, тобто тривалість циклу становила у середньому 7,9 року. Економічний цикл можна зобразити графічно (рис. 4.4).
Рис. 4.4. Економічний цикл
В економіці на тлі загального економічного зростання можливі коливання обсягів виробництва продукту, тобто періодичне чергування піків економічного зростання, спадів (рецесій), досягнення нижньої межі (дна) та пожвавлення, які є фазами економіч- | ного циклу. Кожній фазі влас- ^ тиві специфічні ознаки. £
Пік. Стан, за якого економіка працює па повну потужність і з повною зайнятістю ресурсів.
Спад (рецесія). Фаза скорочення виробництва, зайнятості ресурсів і доходів, яка Може супроводжуватися зниженням загального рівня цін.
Нижня межа (дно). Це стан, за якого виробництво і зайнятість досягають найменших значень.
Пожвавлення. Фаза, у межах якої зростають виробництво, зайнятість і доходи, а також можуть підвищуватися ціни.
Єдиного тлумачення причин економічних циклів у економічній теорії немає. Доводячи закономірність циклічних коливань економіки, представники різних економічних шкіл зосереджують увагу на різних причинах переходу від економічних спадів до піднесень або навпаки.
Існує кілька теорій (пояснень) циклічних коливань в економіці, зокрема інноваційна теорія, теорія недосконалого розподілу доходів, теорія змін у грошово-кредитній сфері, а також теорія відсутності синхронності, або появи диспропорцій.
Інноваційна теорія. У ній австро-американський економіст Й. Шумпетер обґрунтовує перехід до економічного піднесення реалізацією технічних нововведень найактивнішими підприємцями. Технічні нововведення передбачають інвестиції, які породжують додатковий попит на ресурси і додаткові доходи працівників, що знаходять роботу. Необхідність реалізації доходів зумовлює додатковий попит на товари та послуги, наслідком чого є додатковий попит на кредити, ЦП, нові інвестиції.
Теорія недосконалого розподілу доходів. Її представниками є англійський економіст Джон Гобсон (1858—1940), К. Маркс, Ерік Прайзер. Ця теорія пояснює економічний спад недостатністю витрат, яка виникає за надмірної диференціації у розподілі доходів різних прошарків суспільства.
Теорія змін у грошово-кредитній сфері. Цю теорію розробили Ральф Хоутрі та Ф. Хаєк. Згідно з нею економічний спад зумовлений діяльністю банківської системи, яка може змінювати пропозицію грошей, обсяг кредитування, спричиняючи погіршення умов інвестиційної діяльності.
» следующая страница »
1 ... 329 330 331 332 333 334335 336 337 338 339 ... 452