Фрикційне і структурне безробіття є явищами, які відображають нормальні умови функціонування ринкової економіки, вони природні й сукупно формують природне безробіття. Природний рівень безробіття становить 5—7 %. Існує певний зв'язок між рівнем розвитку країни та величиною природного безробіття: чим вищого рівня досягає країна, тим вищий у ній природний рівень безробіття. Це зумовлене тим, що за вищого рівня загального багатства значно вищими і стабільнішими є соціальні виплати. Тому за структурного безробіття період пошуку роботи, працевлаштування триваліший. За вищого рівня добробуту пошук нової роботи може бути ретельнішим і довшим під час фрикційного безробіття.
Циклічне безробіття пов'язане з такими змінами в економічній кон'юнктурі, які спричиняють економічний спад, скорочення обсягів виробництва, отже, скорочення попиту на робочу силу. Його визначають як різницю між фактичним і природним рівнями безробіття. Саме циклічне безробіття є основним об'єктом державного регулювання в період економічного спаду. На етапі економічного піднесення воно відсутнє, і тому фактичне та природне безробіття можуть бути однаковими.
Порівняння фактичного рівня безробіття з природним використовують для розрахунку втрат від безробіття. }х оцінюють через обсяг того потенційного продукту, який міг бути створений, але недоотриманий внаслідок циклічного безробіття.
Зв'язок між рівнем безробіття та обсягом втраченого ВВП розкрито американським економістом Артуром Оукеном (1928— 1980) (закон Оукена). Він має такий алгебраїчний вираз:
де Ур — потенційний обсяг ВВП; в — змінна Оукена, або коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття, який свідчить, на скільки відсотків скоротиться ВВП, якщо циклічне безробіття зросте на 1 % (у розрахунках приймається приблизно в = 2,5); и — фактичний рівень безробіття; ир — природний рівень безробіття; {и — ир) — циклічний рівень безробіття.
Безробіття, яке перевищує природні межі, породжує такі негативні макроекономічні наслідки:
— недовиробництво частини продукту (це спричинене зменшенням кількості зайнятих у національній економіці);
— обмеження сукупних доходів, пов'язане з недоотриманням їх безробітними (безробіття не лише скорочує поточні споживчі витрати, а й спричинює зменшення заощаджень, що негативно впливає на обсяги виробництва у майбутньому);
— скорочення податкових надходжень (воно є наслідком зменшення кількості платників податків, попри те, що видатки бюджету у зв'язку з виплатами з безробіття зростають. Тому зростання рівня безробіття може спричинити бюджетний дефіцит);
— втрата працівниками рівня кваліфікації і відповідно зниження рівня продуктивності праці (тривале безробіття спричиняє втрату виробничих навичок і досвіду, що негативно впливає на рівень кваліфікації).
Безробіття призводить і до негативних соціально-політичних наслідків. Як правило, тривале безробіття дестабілізує соціально- політичний клімат у країні, погіршує загальний психологічний стан суспільства, зумовлює підвищення рівня захворюваності тощо. Тому органи державної влади постійно контролюють рівень безробіття, вживають за необхідності відповідні заходи державного регулювання, найпоширенішими серед яких є:
— забезпечення ефективного (достатнього для повної зайнятості) попиту;
— стимулювання створення нових робочих місць;
— дослідження тенденцій на ринку праці та завчасна перекваліфікація працівників, зорієнтована на нові потреби ринку;
» следующая страница »
1 ... 333 334 335 336 337 338339 340 341 342 343 ... 452