З переходом на інноваційний шлях розвитку теорії економічного зростання зосереджуються на проблемах людського капіталу. Світова статистика свідчить про домінування цього чинника в розвинутих країнах (табл, 4.4).
Таблиця 4.4
Зміна структури сукупного капіталу в розвинутих країнах, %*
|
Показник |
1800 |
1800 |
1913 |
1950 |
1973 |
1998 |
|
Фізичний капітал |
78—80 |
77—79 |
67—69 |
52—53 |
43—44 |
31 — 33 |
|
Людський капітал |
20—22 |
21 — 23 |
31—33 |
46—48 |
56—57 |
(37—69 |
*’^гог1іі Есопотіс ОиНоок. — 2000. - ІпІегпаИопаІ Мопеїагу Биші. — Р. 155.
Нелінійність економічного розвитку породжує багатоваріант- ність теорії та практики економічного зростання. Це зумовлене суттєвими відмінностями між індустріально розвинутими країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними. США, країни Західної Європи, Японія сформували власні моделі економічного розвитку. За наявності багатьох спільних ознак вони відрізняються трудовими відносинами, системами державного регулювання, корпоративного управління, моделями ринкової економіки. Тому пряме запозичення тієї чи іншої моделі без ґрунтовної адаптації до національних умов призводить до негативних наслідків.
Міжнародні економічні організації найважливішим чинником економічного зростання вважають відкритість економіки та лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків. Це об'єктивна логіка взаємопов'язаного світового розвитку, глобалізації економічних зв'язків, що дає змогу країні реалізувати національні конкурентні переваги. Наприклад, Україна не може без міжнародного співробітництва досягти успіхів у літакобудуванні, космічній техніці, зробити прорив у технологічній та інноваційній сферах, перейти на інноваційний шлях розвитку.
Однак відкритість економіки, експортоорієнтоване економічне зростання не можуть без певних застережень трактуватися як позитивні. Передусім слід враховувати сировинну складову української економіки, довготривалу динаміку світових цін на традиційні товари українського експорту. На таку думку наводять дослідження Інституту економічного прогнозування НАН України щодо цінових зрушень на продукцію імпорту та експорту, які засвідчили тенденції «збіднюючого розвитку» України у 1991- 2000 рр.
Усе більшої популярності набуває концепція ендогенного (зумовленого внутрішніми причинами) зростання, що поєднує переваги відкритості економіки і торговельної лібералізації з власною структурно-технологічною політикою, опорою на внутрішній ринок.
Для сучасної української економіки передусім важливо подолати високу матеріаломісткість виробництва. Йдеться, зокрема, про частку проміжного споживання в структурі вартісного складу виробництва, яка у 2000 р. сягнула 60,7 % . За експертними оцінками втрати доданої вартості від збільшення частки проміжного споживання становлять не менше п'ятої частини її загального обсягу, щорічно в обсязі ВВП бракує десятків мільярдів гривень. Галузі проміжного продукту здійснюють ціновий тиск на галузі з виробництва кінцевих продуктів, які функціонують за низької рентабельності і не можуть формувати ресурси розширеного відтворення (табл. 4.5).
Таблиця 4.5
Вартісна структура випуску продукції*
|
Види економічної діяльності |
Проміжне споживання |
Додана вартість |
|
1 |
2 |
3 |
|
Сільсько господарство |
57,3 |
42,7 |
|
Харчова промисловість
» следующая страница » |